Середа, 13 квітня 2016

Орест Лютий – професор антропології

Директор Центру досліджень регіональної політики, експерт з комунікаційних стратегій.

Головний редактор медіа-платформи www.sumynews.com [з січня 2009 року].

Координатор Громадянської мережі ОПОРА в Сумській області [2014-2015 рр.].

В 1995-2000 рр. навчався в Сумському державному педагогічному університеті, історичний факультет та факультет іноземних мов.

В 2000-2002 рр. навчався в Ukrainische Freie Universität [Мюнхен, Німеччина].

В 2006 році навчання в Українській школі політичних студій [Київ, Україна] та Summer university of democracy [Рада Європи, Страсбург].

В 2014 році навчався в Visegrad School of Political Studies на базі European Academy of Diplomacy [Варшава, Польща].

В 2000-2004 рр. викладав правничі дисципліни в Сумському державному педагогічному університеті.

В 2004 році працював на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі [ОБСЄ], консультантом в Сумській області в реалізації проекту "Підтримка в подальшому вдосконаленні виборчого процесу в Україні".

В 2005-2006 рр. працював начальником управління з питань внутрішньої політики Сумської обласної державної адміністрації.

Автор і ведучий політичних програм "Agenda" на сайті медіа-платформи SumyNews та "Realpolitik" на телеканалі "Відікон".

Сторінка на facebook.

Антін Мухарський знайомий фактично всім, хто дивиться телевізор і бачив серіали, шоу чи рекламу з його участю. Однак останніми роками на телеекрані Антіна майже не видно: мовби перероджений актор і шоумен тепер робить те, чого дійсно прагне, а не що приносить доходи. Упродовж цього часу він заснував Союз Вольних Художників “Воля або Смерть”, платформу “Український культурний фронт”, мистецьку галерею Antin’s collections і реалізував низку культурних ініціатив.

Саме завдяки його діяльності виник масштабний мистецький проект “Жлоб-арт”, що згодом утілився в альманасі “Жлобологія”. А ще в Інтернеті та на сценах андеґраундних і тематичних закладів часом з’являється Орест Лютий – професор антропології, який вдається до українізації різного штибу: лагідної, лютої, суворої.

Антін зазначає, що люди, які дивляться телевізор, не є його аудиторією. Про це, а також про жлобство в українському суспільстві і про культуру, яка робить людину людиною ми говорили з Антіном Мухарським в програмі “Реальна політика/Realpolitik” у п’ятницю, 15 квітня 2016 року на телеканалі ТРК “Відікон”.

Виросло покоління людей, які не просто хочуть, а вимагають українського продукту в українському ефірі. Росія розуміє цей важіль впливу, і як відверто сказав патріарх Гундяєв: “Там, где звучит русское слово, там русский мир”. Ця ситуація справді дуже небезпечна для нас?

В іншому випадку, якщо ми не зробимо висновки і, дійсно, не перекриємо ці “хляби небесные”, то знову будемо вигрібати, і не в Донецьку й Луганську, а вже в Одесі, у Харкові, у Дніпропетровську, і не дай Боже у Сумах.

Запитання до обговорення:

  • Я думаю мало знайдеться людей на планеті хто буде сперечатися з великим Альбертом Ейнштейном. Так ось він говорив: “Самая большая глупость — это делать тоже самое и надеяться на другой результат. У нас змінюються уряди, президенти, міністри молодіють, а культурологічна модель не змінюється. Проте ЧОМУ держава досьогодні не підтримувала своїх?ЧОМУ держава не ставить заслонки для ворожої пропаганди?
  • Як нам збудувати і розширити свій унікальний культурний простір?
  • Яка сучасна українська молодь? Що це за покоління? 
  • Як ви ставитесь до 75%-квоти в можливих законодавчих змінах на промоцію української музики? В рашкі ж навіть Бутирку в садочках співають. Як нам з цим жити? Як співживати з цим кримінальним бекграндом?ЧИ варто блокувати російський продукту? [в Росію він нев'їздний через проект "Орест Лютий". У червні 2014 року за позовом депутата Держдуми Валерія Рашкіна на нього відкрито з кримінальну справу за статтею 282 УК РФ]. 
  • Якби вас зараз слухав Путін, щоб ви йому ось зараз сказали?
  • Що робити з колаборантами? Як ватніки будуть жити разом з тими, хто пережив цю війну і змінився?
  • Як нам тут всім співіснувати? Є шлях демократичний і авторитарний, куди ми дійдемо якщо і далі не буде довіри між нами всіма?
  • Що і хто вас надихає? Що слухаєте? Що читаєте? Кого ви б хотіли запросити в країну на концерти?

P.S. Ви можете прочитати свій улюблений вірш [можна нецензурний):-)) 

- Where are you from?

- A"m from Ukraine.

- Oh-h, understand.... Russia...

- Ukraine is not Russia....

- Russia.., Russia...

[Закордонний діалог  з недалекого  минулого]

Від початку дев"яностих, коли я активно заповзявся відкривати для себе довколишній світ, діалог подібний до винесеного  в епіграф, відбувався  ледь не в кожній країні світу де я побував. Англія, Франція, Бельгія, Голландія, Китай  і Тайланд, Малайзія, Сполучені Штати Америки, Мексика, Гаїті  і далекий тропічний острів Реюньон, — всіх не перелічити. Про Україну і про те що це "нот Раша" були обізнані хіба що найближчі сусіди — Польща, Туреччина, певною мірою, Угорщина, Болгарія та Румунія. Та й там час від часу зчинялися диспути, мовляв: "ну й яким боком  відрізняєтеся від росіян, щоб вважати вас окремою нацією?"

За великим рахунком на початку 90-х, всі хто вийшов з "совка"  між собою нічим таким не відрізнялися. Були бідні, зашугані,  закомплексовані. Комплекси час від часу перекривали мавпячими вигуками на кшталт   "Да ми Бєрлін бралі!", "Да ми пєрвимі в космос лєталі". Совок пер з усіх щілин, а маркери національної ідентичності у вигляді Чернобиль-Клічко-Шевченко (футболіст) не приносили ані морального, ані естетичного задоволення.

Хтось з інтелектуалів намагався  апелювати до західних візаві  іменами Малевича, Архипенка чи Енді Ворхола, притягуючи за всі місця їхню доволі умовну належність до українства.  Хтось з аграрної псевдоеліти завішував стіни Українського Дому портретами Сільвестра Сталоне (бабуся одеситка), Йосипа Кобзона та  Васила Ланового (обидва народилися в Україні). Хтось кричав "та Трипілля старіше за піраміди  буде", хтось малював собі генеалогічні дерева від Кия, Щека, Хорива, через Рюріковичей, продовжуючи  Сагайдачним, Хмельницьким,  Петлюрою, та космонавтом Павлом Поповичем.

Але найстрашнішим було те, що після блискучих перших років Незалежності, коли  в нашому полі з"явилися  модерні митці, письменники та музиканти, а сама Україна пробудилася та взялася шукати себе саму, після років примусової сплячки та поневолення, сюди замість військ зайшли російські гроші, створивши перші комерційні телеканали, ФМ-станції, відкрили купу представництв, видавництв, медіахолдингів  та інших установ, що поховали у вирі  шансону, серіалів про бандюків і мєнтів, залили цунамі гламуру і російської попси  будь які  намагання  створення  україноцентричного медійного продукту масового споживання, який маркує межі України, саме як українські, а не межі умовної раші, що  починається  відразу по посадці в потяг Чоп-Киїів разом із звучанням у динаміках вагону пісень "Бєлиє рози" чи "Ах какая женщіна, мнє б такую..." 

Нестійкі  душі багатьох моїх співвітчизників, що відкрилися назустріч всьому українському на початку 90-х., знов поховалися  у мушлі внутрішньої еміграції до часу, коли не спалахнув несподівано для всіх перший Майдан 2004 року. Мирний, веселий карнавальний..., а також жахливий, незрозумілий і відразливий для всіх, хто ототожнював себе з піснями гурту "Любе",  міфологемою "Дєдивоєвалі", кримінальною романтикою Міши Круга і жартами Михайла Задорнова.

"Опа! Что-то пошло нє так. А что імєнно ніхто понять нє может... - цю фразу я почув в Криму від п"яного СБУшника Льоні восени  2010 році, коли проводив там  міжнародні змагання серед тілоохоронців. - А проісходіт то о чьом, даже красний дірєктор  Кучма напісал в своєй кнігє "Украіна - нє Росія". А в чьом разніца? Да в том, что в Росіє всє раби царя-батюшкі. А украинци -  вольний народ. У нас как в Росіє нікогда нє будєт! Росіянам нужна крєпкая рука. А украінци самі сєбє хозяєва. Долго неугодную власть тєрпєть нє будут. Ещьо посмотрім сколько етот Яник продєржітся".

СБУшник був родом зі Львова, хоч розмовляв російською, і з задоволенням співав в караокє "Золотиє купола" та  "Владімірскій централ".

Ми зустрілися з ним на Майдані у грудні 2013 року, коли "Беркут" вперше пішов у наступ. На той час його вже звільнили з СБУ і він був заступником командира 3-ї сотні Самооборони. Відростив козацькі вуса, розмовляв виключно українською. Ключовою в нашій короткій розмові була одна фраза, яку він проказав у натовпі, що тримав лаву: "Україна — це  не абстрактне "ми". Україна — це я і ти. Конкретні живі люди.  Ті,хто знають одне одного і довіряють одне одному. Там  де я і ти   — там  і  Україна! Зрозумів це і все стало на свої місця. Це ж так просто!"

 А  коли навесні 2014-го перші добровольчі підрозділи вирушили на схід, він записався до батальйону Дніпро і загинув  у серпні 2014 року під Ілловайськом.  Але у нього лишилися друзі і бойові побратими. Їх тисячі, десятки тисяч тих, хто  стояв з ним поруч і ніколи не зрадить його пам"яті.

Отак зросійщені державні холопи ставали справжніми українцями. Не рабами, і слугами, а воїнами і пасіонаріями, які готові брати на себе відповідальність за свою долю, за свій край, за своїх близьких, не вимагаючи від держави нічого  і не нарікаючи ні на кого, хто має щось їм дати, щось за них зробити, напоумити та спрямувати. На очах у здивованих моїх співвітчизників, на очах спантеличених європейців, наляканих московітів, та здичавілих, ненажерливих  племен чиновницьких жлобів та кримінальних  гопників. Народжувалася нова модерна якість української нації, яка звільняючись від нашарувань  історичних  кліше і штампів, нав"язаних соціальних та культурологічних  стереотипів нарешті відшукала себе не у піснях, книжках та мріях, а  у звитягах, боях, та діях. А ще  НАРЕШТІ з кволої, зневоленої, деморалізованої сукупності людей, капсульованих у своєму хуторянстві та недорікуватості почала агресивно атакувати зовнішній світ, тектонічними процесами свого пробудження. Не завжди чемно, не завжди високохудожньо та естетично, не  завжди аристократично та вишукано. Інколи по-дитячому наївно, чи по-підлітковому жорстоко, часом по-дорослому послідовно та наполегливо, а інколи по-старечому мудро та виважено.

Результатом цих процесів  є реальний фактор  того, що коли тебе питають:

- Where are you from?

І ти відповідаєш:

- A"m from Ukraine.

Вже жодна падла не каже:

- Oh-h, understand.... Russia...

Бо за таке можна і в рило отримати! Хіба нє?

via obozrevatel

Антін Мухарський, український письменник, актор, телеведучий, галерист. Засновник мистецької платформи Український культурний фронт.

Народився в м. Київ 14 листопада 1968 року.Закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого [1992 р.] за фахом артист театру та кіно. Дванадцять років працював актором у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Зіграв близько 20 головних ролей. Двічі лауреат премії "Київська пектораль" [1994, 2000 рр.]. З 1985 року знімався у кіно та серіалах, серед яких: "Останній дзвінок" [1985 р.], "Острів Любові" [1995 р.], "День народження буржуя" [1998 р.], "Мийники автомобілів" [1999 р.], "Королева бензоколонки-2" [2004 р.], "Ґудзик" [2006 р.], тощо. Знявся у культовій рекламі прального порошку "Тайд" ["Ви ще не в білому?  ‑ Тоді ми йдемо до вас!"].

Був режисером, автором та ведучим телевізійних програм "НЛО" [1999-2000 рр.], "Музичний кіоск" [2001 р.], "Бадьорого ранку" [2002-2003 рр.], "Шалений світ" [2004 р.], "Квадратний метр" [2006-2008 рр.] — всі телеканал "Інтер". Є автором, продюсером та ведучим культового проекту Кабаре-шоу "Зелена лампа" та новорічної програми "Зелений вогник" на каналі ТВІ [2013 р.].

У 2008 році заснував галерею незалежного мистецтва ANTIN’S COLLECTIONS, що стала відома масштабними проектами "Жлоб-Арт", "Сільський гламур" [колекція українського кітчевого живопису 30-60-х років ХХ століття], Велика українська мультиплікація "Все що залишилось". У 2009 році Антіном Мухарським було засновано Союз Вольних Художників "Воля або смерть", до складу якого увійшли художники Іван Семесюк, Олекса Манн, Андрій Єрмоленко, Сергій Коляда, Ніна Мурашкіна, Сергій Хохол та ін.

У 2014 році заснував Мистецьку платформу "Український культурний фронт", стартом якої став масштабний культурологічний проект "Майдан. [Р]Еволюція духу" [Альманах, виставка 50-ти найкращих фото Майдану, каталог, документальний фільм, тощо].

З 2012 р. — автор та продюсер патріотичного проекту "Лагідна та сувора українізація". Виступає у образі Професора антропології Ореста Лютого [альбоми "Лагідна українізація" [2012] та "Сувора українізація" [2014]. За цей проект оголошений у розшук російською Генпрокуратурою.

Програма "Реальна політика/Realpolitik"  на ТРК "Відікон" з Олександром Хоруженком.

Випуск № 38

[15/04/2016]

Це програма про реформи і необхідність змін в цій країні. В дискусіях ми створюємо проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни. Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики. Глядачу, здається, ще трохи  — і йому нададуть слово. Ведучий направляє і веде своїх гостей виключно як модератор. 

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі. Ми не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок. Мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання. Проте програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.

Актуальні матеріали

Стипендія від губернатора: 45 учнів отримали грошові заохочення від очільника області

Серед стипендіатів – відмінники навчання, активісти учнівського самоврядування,  лідери спортивних та інтелектуальних змагань обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів.

Путивльские крепости расширяются – в городе заявили о создании ОТГ

Распоряжение об утверждении заключения о соответствии проекта решения о добровольном объединении территориальных громад в Путивльскую городскую ОТГ с административным центром в городе Путивль Конституции и законам Украины подписал глава облгосадминистрации Николай Клочко.

На Сумщині презентовано унікальну виставку фотодокументів учасників Майданів

До Дня Героїв Небесної Сотні на сайті Державного архіву Сумської області презентовано виставку фотодокументів учасників і свідків київського та сумського Майданів.

Сумчане покупают жилье на девяточке

Покупатели квартир в Сумах отдают предпочтение жилью в спальных микрорайонах, и не спешат приобретать большие дорогие квартиры стоимостью более 100-150 тысяч долларов.

Фуры из Украины не пускают в пунктах пропуска, которые находятся в Сумской области

В Госпогранслужбе отмечают, что с воскресенья задержания пропуска грузовиков в РФ наблюдаются в пункте пропуска «Катериновка» в Сумской области, а с понедельника — и в пункте пропуска «Бачевск».

У повітрі в Сумах знову знайшли перевищення діоксиду азоту, пилу та формальдегіду

Відділ екології, енергозбереження та розрахунків за енергоносії з посиланням на обласний центр з гідрометеорології інформує щодо стану забруднення атмосферного повітря в місті у січні.