За її словами, замість робити роботу та давати результати хитрий мер вибрав тактику розказувати, хто винний у відсутності результатів. І винні у нього хто завгодно, тільки не він. Робота підміняється видимістю роботи, так як насправді всі кошти та служби міста працюють на піар мера та його владні амбіції. Непокірних керівників закладів та активістів показово звільняють з роботи. Мешканці міста бояться висловлювати свою думку через страх втратити роботу у такий непростий для України історичний період. Цим і користується мер-аферист. У місті людей тримає в страху, а на Україну всіма силами міста створюється легендарний образ мера-патріота, який єдиний нікого не боїться і бореться з «ригами», а насправді – з усім містом. Страшно навіть подумати, що така хвора людина на хвилях революції пройде в президенти. Ось чому Семеніхін і очолює в Києві Штаб зміни влади, щоб люди не встигли розібратися, хто ж то танком до тієї влади преться. Досить, ми вже бездумно обирали! Потрібно вже вивчити уроки історії та виваженіше підходити до голосування.

Семеніхіну не потрібен Конотоп і конотопчани – він використовував і використовує посаду мера для прямого доступу до бюджету міста, розкручування по всій Україні власної персони, для торування прямого шляху в президенти або, як мінімум, - в народні депутати.

Амбіції Семеніхіна – стати президентом і осідлати грошові потоки України. «Влада будь-якою ціною!» - головний девіз Семеніхіна. І нічого в цьому не було б поганого, але у шахрая та корупціонера - шахрайські цілі. Він не мріє залишити по собі добру людську пам'ять про розбудовану інфраструктуру та підйом економіки спочатку в Конотопі, а потім – у державі.

Саме для реалізації мети про захоплення головного крісла та грошових потоків в Україні, а не через турботу про місто Конотоп та конотопчан. Він використовував і використовує будь-який інформаційний привід для власного піару: влаштовував піші походи до Києва, їздив з мітлою до міста Суми вимагати грошей, затіяв безпрецедентну всеукраїнську боротьбу з депутатами та придумав таким чином як перекласти в очах неграмотних людей на депутатів усю свою відповідальність за бездіяльність виконавчих органів та служб у Конотопі, розганяв буцім то сепаратистські шабаші, ловив буцім то сепаратистів та носіїв «псячої» мови, викидав перебуваючи на державній службі портрети президента і без зазріння совісті отримував при цьому щомісяця найвищу в Україні зарплату, привозив тітушок з усієї України для побиття конотопчан (говорив тим, що то риги), влаштовував гей-паради, влаштовував всеукраїнську показову піар-акцію як боротися з перевізниками та зменшити ціни на проїзд у громадському транспорті (тоді як по всій Україні вони збільшилися), будь-якими силами ліз на популярні передачі, примусив усіх підлеглих займатись піаром мера у соціальних мережах, грав роль патріота-націоналіста (рядиться у форму атошника та у вишиванки).

Щоб знищити націю, потрібно знищити культуру. Культура в місті знищена повністю. Краща в області в 2015 році сфера культури наразі фактично не функціонує. Повністю підпорядковані меру працівники культури міста є рупором злочинного феесбешного мера-агента. Їхні дії приводять до зневіри людей у патріотах та патріотизмі. У місті постійно спекулюють на святих для кожного українця речах.

Інна Панченко наголошує, немає сварок між депутатами та мером. Є невиконання Законів та рішень ради. Вимога єдина – діяти згідно діючого Законодавства України, моральних принципів та здорового глузду. Без тиску та залякувань.