Вівторок, 20 вересня 2016 12:25

Бум об’єднання територіальних громад буде восени 2016 року

Автор
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

В інтерв’ю для газети Галичина директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, ідеолог децентралізації влади Анатолій Ткачук розповів, кому не вигідне об’єднання громад, що потрібно забезпечити в громаді передовсім для її розвитку, як виглядатиме мережа шкільної освіти, чому в Україні стане значно менше районів, а на Прикарпатті їх буде не більше п’яти, об’єднані територіальні громади назвав вищою лігою місцевого самоврядування.

Також ідеолог реформи пояснив, у чому полягає небезпека вірусу фейкових тергромад.

Бум об’єднання

Україна має найкращі темпи добровільного об’єднання громад, які були в історії проведення реформ у Європі. Наприклад, у Данії перший етап об’єднання проходив з 1958 до 1973 року, в Латвії у 1993 році було прийнято закон про адміністративно-територіальний устрій і мало відбутися об’єднання громад спочатку до 2000, потім до 2005 року.

 

В кінці-кінців вони одним рішенням провели об’єднання громад уже в 2009 році. Аналогічна ситуація в Норвегії, де процес об’єднання тривав понад 10 років.

В Естонії понад 10 років йде цей процес і досі там об’єднано лише 14 відсотків громад.

Україна продемонструвала за перший рік реформи найкращі темпи – у нас об’єдналося 7 відсотків громад.

Це дуже великий показник.

На початку 2016 року ми мали невеликі показники об’єднання громад, проте це цілком закономірно, оскільки торік у жовтні відбулися вибори, тому навіщо знову через три – чотири місяці проводити вибори.

Це не логічно. І наше законодавство побудоване таким чином, що працювати в нових фінансових умовах можна лише з наступного року.

Тобто ті 10 громад, в яких у березні відбулися вибори, до 1 січня 2017 року житимуть за старими правилами, вони начебто об’єднані, проте у цей період не мають ніяких переваг від цього.

Бум об’єднання громад буде восени 2016 року. І якби не зволікання ЦВК, уже б відбулися вибори приблизно вже в 70 громадах. Якщо ми матимемо ще з сотню громад, то настане переломний моментом. І далі потрібно буде приймати рішення про швидке завершення реформи, аби не було зростання диспропорції в розвитку між об’єднаними і не об’єднаними громадами. Адже держава не може такого допустити. 

Популісти, латифундисти і старі управлінці гальмують

Міжпартійне цькування погано впливає на розвиток держави. Наведу приклад Данії, яка у 2005 році зробила другий етап реформи щодо об’єднання громад. Тоді партія, яка там перемогла на виборах підготувала політичний договір з іншими політичними силами про необхідність швидкої модернізації країни і проведення реформи. І основна домовленість полягала в тому, що попри різні партійні інтереси, інтереси Данії переважають, тому потрібно спільно робити реформу. Частина партій, яка не ввійшла в коаліцію, підтримала урядову реформу, і навіть партія, яка не підписала цю угоду, все ж не валила реформу щодо децентралізації.

А в нас, на жаль, лідер партії, яка свого часу підписувала концепцію реформи, котру нині реалізуємо, нині виступає проти неї.  

Нині є три групи перешкод. Перша – це популісти, які розповідають, що не потрібно об’єднуватися, бо, мовляв, це нічого не дасть для країни, а вони прийдуть до влади і дадуть людям грошей. Але грошей у них немає, та й при владі вони вже були і нічого не зробили, а ще вони не дотримуються свого слова. Це передусім Юлія Володимирівна та її команда, а також інші політики.

Друга група – це управлінці районного й обласного рівня. Адже нині райони роблять сильний опір.

Вони побачили, що коли в районі створюють, наприклад, дві громади і вони покривають його основну частину, там живе більшість людей і формується більшість ресурсів під районним управлінням залишаються такі мізерні кошти, що його представники перестають на щось впливати.

А, як кажуть, своя сорочка ближче до тіла, тому вони думають, що зможуть зупинити процес об’єднання громад і продовжуватимуть керувати, як це було досі. Проте хочу запевнити, що це ілюзія, такого не буде.  

Щодо третьої групи перешкод, то сюди слід віднести латифундистів обласного рівня, які мають значну кількість депутатів обласної ради. Вони не зацікавлені в утворенні великих громад на сільських територіях.

Адже коли тільки з’являється об’єднана громада, її нове управління  відразу починає дивитися, хто платить за оренду землі, а хто ні. І виявляється, що латифундисти не платили, а відтепер це потрібно буде робити. У малих  громадах малі бюджети, тому коли приїжджає на день села місцевий олігарх і привозить подарунків на 5 тисяч гривень, а це футболки для дітей і т. п., то всі готові його розцілувати, бо він такий благодійник.

Але коли бюджет громади становить 20 млн. грн., то вона сама може купити ці футболки.

Її цікавить скільки підприємець сплатив грошей у бюджет і чи створює він робочі місця на території громади.

Громади більше зацікавлені у малих виробниках на своїх територіях, оскільки вони, як правило, сплачують єдиний податок, який відразу йде в місцевий бюджет. А ще малі виробники тут живуть і саме тут щось купують. Тут ходять до школи їхні діти. Тому ці гроші мультиплікують нові гроші. А це також йде всупереч цим місцевим латифундистам. Тому обласні ради теж стали в позу, аби не допустити в себе швидкої реформи.

Успіхи руйнують міфи

Останні роки школи і ФАПи закривали без об’єднання громад. Тобто це об’єктивний, але хаотичний процес. Коли це переходить у компетенцію громади, то вона собі визначить, що їй потрібно: 5 ФАПів чи 2 амбулаторії. ФАП, як правило, не надає ніяких послуг, їх надає амбулаторія.

І коли амбулаторія нормальна, укомплектована лікарями і обладнанням, то це значно краще. Наприклад в Дунаївецькій ОТГ, яка дуже велика, реалізовують проект пересувного діагностичного комплексу, де буде машина, флюрографія, УЗД, кардіограф і експрес-аналіз крові. Ця укомплектована машина їздитиме по громаді, лікарі будуть робити профілактичні огляди, щоб зменшити захворюваність людей і не допускати ситуації, коли людина захворіла так, що вже ні часу, ні грошей не вистачає на лікування.

Це дуже класний інструмент, коли громада зможе сама для себе створити найкращу модель.

Щодо шкіл. Школи будуть там, де є діти. А де немає дітей шкіл не буде. Вчитель отримує зарплату не тому, що він вчитель, а тому що він навчає дітей. Тому кількість шкіл буде іншою. Мережа виглядатиме так: багато початкових шкіл і мало середніх. Адже малі діти повинні бути ближче до батьків і не мають їздити десь далеко. Їм треба навчитися читати, писати, рахувати і це можна зробити в малокомплектних школах.

Але отримати якісну освіту можна лише у дуже серйозних школах, де є достатня кількість дітей, вчителів і обладнання.

Наприклад, в Естонії прийняли рішення про виокремлення зі шкільництва такої категорії як гімназія. Гімназія – це 9 – 12 класи, причому з мінімальною кількістю класів одного рівня. Вони так роблять, оскільки освіта в світі стає найголовнішим чинником для зростання.

З огляду на те, що Естонія має мало ресурсів, вона може отримати перевагу лише інтелектом. Тому в цих гімназіях навіть є спеціальні уроки з робототехніки, на яких діти розробляють роботів. Після завершення гімназій вони вже конкурентні на ринку.

Звичайно, що ми ще до цього не дійшли, але мусимо дуже швидко підняти якість сільської шкільної освіти.

У кожній громаді буде щонайменше одна хороша повноцінна середня школа. У ній має бути достатньо вчителів, там має бути тепло, вона має бути енергоефективна і комп’ютеризована… Це забезпечуватиме з одного боку субвенція з державного бюджету, з іншого – вливання з місцевого бюджету.

Також голова ОТГ, депутати бачитимуть, чи директор школи є адекватним займаній посаді, оскільки з ним укладатиме контракт не райвно, а громада.

Адже я поїздив Україною і знаю, що є директори шкіл, які зловживають алкоголем, відверто нічого не роблять. Коли велика сільська школа не має грядок для вирощування овочів і фруктів, то її директора треба гнати в три шиї.

Якщо школа не має майстерні, де діти могли б щось виготовляти своїми руками, а відтак не мати проблем із заміною розетки чи підбиттям підлоги, то також треба виганяти і директора, і сільського голову. Школа повинна бути функціональною.

У Європі нині відбувається переосмислення навчання, ролі ремесел, які стають топовими у школах, профтехосвіті, оскільки це синхронізує руки і мозок, дає змогу потім креативити в іншому.

Мізки для ефективного управління в ОТГ

Об’єднана громада має створити інтелектуальний орган управління.

Тобто треба відмовитися від прийняття на роботу по блату, натомість брати на роботу тих людей, в яких є блиск в очах, які повірили в те, що в нових умовах можна досягнути результатів і які можуть швидко вчитися, тому що готових спеціалістів нема.

Дуже важливо підійти тверезо до планування, тобто оцінити свою територію, людський потенціал і подивитися в яких сферах ця громада є кращою від сусідів і взятися за їх розвиток.

Нині об’єднані громади отримують дуже багато грошей з різних джерел, їх потрібно використовувати максимально ефективно. Не треба відразу доплачувати великі премії голові чи заступникам, а вкласти гроші так, щоб збільшити капіталізацію землі і майна, аби збирати більше місцевих податків. Адже якщо нарощувати місцеві джерела, то субвенція з держбюджету не зменшується.

В нас є такі приклади, що в необ’єднаних громадах, що не мають ні школи, ні дитячого садка, проте на їх території розташовано декілька АЗС, на акцизах збирають багато грошей. В одному з таких сіл голова отримує зарплату 32 тисячі гривень щомісяця, бо так депутати сільської ради проголосували.

 

Вважаю, що такий підхід не правильний. Через таких людей всі не об’єднані громади будуть позбавлені акцизного доходу.

Якщо в нас об’єднається понад 300 громад, тоді на державному рівні буде прийнято рішення щодо визначення адміністративно-територіального устрою. Це компетенція держави – організувати простір так, щоб люди всюди мали приблизно рівні можливості для зростання. Але з огляду на те, що країна живе в умовах тотальної недовіри всіх до всіх, у тому числі й до влади, тому запровадили етап добровільного об’єднання громад. 

Україна повітова

Подивіться, у нас нині багато районів мають населення 20 – 30 тисяч. Чимало об’єднаних громад, які нині утворюються, мають таку ж кількість населення.

Тому постає питання: навіщо такий район, в якому одна чи навіть дві громади? Які в нього компетенції?

Та ніяких!

Коли створюється об’єднана громада, вона сама надає послуги, а районний рівень провисає, у нього вже немає цієї компетенції. Відповідно потрібний значно більший простір, де буде декілька компетенцій. Перша – це державна компетенція.

Там буде розміщено державні органи, які поширюватимуть свою діяльність на велику територію. Наприклад, для контролю якості ґрунтів потрібна інспекція, яка повинна мати відповідне обладнання. Цього не зробиш в кожній об’єднаній громаді, і не потрібно.

Також треба лікувати людей від хвороб, з якими не можна справитися на місцевому рівні. Наприклад, якщо йдеться про хірургічне втручання, коли потрібні класні спеціалісти й належне обладнання. Це будуть такі великі райони, як колись повіти. Ми пропонували назвати цей рівень повітовим.

Але, на жаль, не виходить, оскільки совєтська школа юристів не розуміє, чому ж має бути назва «повіт». А використання однакового терміну для старого і нового району плутає людей. 

Модель управління

Ми говоримо про децентралізовану державу громад, тобто коли основні повноваження є на місцевому рівні, коли відсутня жорстка вертикаль при якій  нижчий рівень підлеглий вищому.

Ми говоримо про багато різних зав’язків, які пронизують державу зверху до низу. Не одна вертикаль, яка була при Януковичу, коли одну ланку витягнули і все завалилося. Тому що ті, начебто підлеглі уряду чиновники в Криму, Донецькій і Луганській області, раптом стали сепаратистами і втекли.

В децентралізованій державі такого не буває, тому що об’єднана громада не може бути сепаратистською. Коли вона відразу виходить на центральний бюджет, за нею закріплені повноваження, ресурси, а, скажімо, на обласному рівні з’являться сепаратюги, то вона відразу їх пошле якнайдалі.

 

Адже об’єднана громада зацікавлена в існуванні держави.  Чому Путіну не подобається так наша реформа? Тому що українська модель організації управління – створення децентралізованої  України – випадає з кремлівської матриці.

На децентралізовану Україну не можна накинути кремлівську централізовану модель управління, децентралізована система не сприйме авторитарної вертикалі і підпорядкованості, де одна особа вирішує все, у тому числі скільки вона має керувати державою.

Без змін до Конституції

Для того, щоб зробити потужне місцеве самоврядування на базовому рівні, впорядкувати районний рівень, ніяких змін до Конституціх не потрібно. Це можна зробити в межах чинної Конституції.

Змінювати Конституцію треба лише у випадку впровадження регіонального самоврядування, тобто щоб обласні ради мали свої виконкоми і значні повноваження. Бачу, що нинішні обласні ради не дозріли до такого рівня, їхнє політиканство свідчить, що їм ще рано отримувати такі повноваження.

Тому на разі обійдемося без змін до Конституції.

Зробимо сильну децентралізовану державу, а потім повернемось до регіонального рівня.

Читати 2716 разів Останнє редагування Вівторок, 20 вересня 2016 13:03
SumyNews

Редакційна стаття медіа-платформи SumyNews