Реформа децентралізації у Сумській області

Хроніки створення об'єднаних територіальних громад в 2016-2017 рр.

By SumyNews
28 вересня 2016

Процес йде важко, але йде

У результаті децентралізації на кінець 2016 року в Україні функціонуватимуть загалом понад 400 територіальних громад, прогнозують політики й експерти. Це скромні результати за два роки, адже за попередніми підрахунками в країні може бути сформовано приблизно півтори тисячі об’єднаних громад.

За словами першого заступника голови Сумської обласної державної адміністрації Олександра Марченка, великі міста такі як Суми, поки що не зацікавлені об’єднуватися з іншими населеними пунктами в громаду, оскільки об’єднання - це нові вибори, а відповідно - додаткові витрати, політичний вплив. "Ті, хто зараз при владі у великих містах, не хочуть нічого змінювати. Вони і так отримали від реформи все, що хотіли", - зазначив в інтерв’ю UA: Суми Олександр Марченко. Він впевнений, що ситуація може змінитися, якщо Верховна Рада ухвалить в другому читанні законопроект про спрощене приєднання населених пунктів до вже створених об’єднаних територіальних громад.

Без децентралізації, без ефективного місцевого самоврядування, ми ще надовго залишимось з дітьми, яким існуюча система не в змозі надати якісну та сучасну освіту, недолікованими хворими, розбитими дорогами, занедбаними селами, залишимось з усім тим ворохом проблем, які сьогодні маємо.

Це – аксіома для кожного пересічного європейця. "Я б хотів, щоб ви зрозуміли, що створення місцевого самоврядування – це один з елементів побудови західної цивілізації", – говорить Олександр Хоруженко, консультант з питань децентралізації Програми "U-Lead" у Сумській області.

Чому ми обираємо шлях децентралізації?

Тому що європейський і світовий досвід свідчить, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не дійде до проблем кожного села чи міста, кожної вулиці чи двору. Бо сильне місцеве самоврядування несумісне з будь-яким тоталітарним режимом. Сильне місцеве самоврядування базується на розвинутому громадянському суспільстві і демократії. В умовах децентралізації неможлива узурпація влади.

А в нашому випадку децентралізація – це фактично деузурпація. Ми можемо до безконечності вибирати нову владу. Але будемо і знову і знову розчаровуватись у ній, допоки не змінимо систему.

Той шлях, який ми обираємо, передбачає передачу повноважень вирішувати місцеві проблеми на низовий, базовий рівень, рівень громад. Також він передбачає забезпечення їх власними фінансовими ресурсами, які зроблять їх спроможними ці проблеми вирішувати.

А те, що нам намагаються нав’язати наші російські "друзі" – це зовсім інше. Це – шлях не вперед, а назад. Це шлях перетворення областей в "удільні князівства".

Всі постсоціалістичні країни центрально-східної Європи пройшли шлях децентралізації. І усі вони від цього отримали величезний поштовх для свого розвитку.

Приклад цих країн розвіює один із найбільших міфів, що децентралізація – це шлях до сепаратизму.

І в Латвії, і в Естонії, і навіть в Литві є території переважно російськомовні. Але децентралізація повноважень ні в якому разі не призводить до сепаратистських настроїв. Голова сільради [ради гміни] не має над собою начальника. Ніхто не може йому сказати, що він має робити. Навіть прем’єр-міністр. І це ключова річ.

Але будь-який орган місцевого самоврядування може діяти тільки в рамках закону і Конституції. Віддаючи в ході децентралізації повноваження, держава забезпечує одночасно ефективний контроль і зупиняє ті рішення, де місцеві органи влади виходять за межі своїх повноважень.

 


Децентралізація влади. Як процес реформування проходить на Сумщині? З’ясовуємо у студії програми "Пряма мова" на каналі UA: Суми.

Гості ефіру: Олександр Марченко, перший заступник голови Сумської обласної державної адміністрації; Лілія Ричкіна, заступник голови Сумської обласної ради, та Олександр Хоруженко, консультант з питань децентралізації Програми "U-Lead" у Сумській області.

 

20 вересня 2016

Олександр Хоруженко: "Треба рятувати не шкільні стіни, а дітей, які залишаються без майбутнього"

Відомий сумський громадський діяч, медіа експерт, колишній депутат Сумської міськради Олександр Хоруженко тепер займається просуванням адміністративно-територіальної реформи на Сумщині.

Про те, як створюються нові об’єднані громади, про перешкоди на цьому шляху і про те, як все буде далі, він розповів в інтерв’ю для SumyToday

- Олександре, як правильно називається зараз твоя посада?
- Зараз я є координатором регіонального офісу реформ. На цю посаду я був призначений за результатами конкурсу, який провів Кабмін разом з GIZ Ukraine

Але зараз ця посада трансформується і вже на цьому тижні прем’єр-міністром разом з європекомісаром Ханом буде оголошено про відкриття Центрів розвитку місцевого самоврядування в кожній області, як ресурсних і аналітичних центрів для(1) посилення спроможності ключових суб’єктів на національному, регіональному та місцевому рівнях з метою реалізації регіональної політики та реформи децентралізації, а також (2) вдосконалення адміністративних послуг на місцевому рівні для громадян України. Ця Програма працюватиме до 2020 року. 

- В чому полягає суть адміністративно-територіальної реформи? 
- Ми ламаємо старий, ще радянський адміністративно-територіальний поділ, створюємо нові об’єднані громади навколо перспективних центрів тяжіння і розвитку. 

- А чи так потрібно було ламати старий устрій? Може краще його було допрацювати?

- Ні, допрацювати його б не вийшло. Взагалі, є маса причин ламати району систему.

Нам закидають, що ми провадимо територіально реформу задля економії грошей. І так і ні, бо радянська система була розрахована на іншу демографію, на інші доходи, іншу сферу планування і так далі.

Ця система вже багато років як померла і не дає розвиватися далі. То її треба демонтувати і вибудовувати нову, використавши європейський та світовий досвід. А він показує, що необхідна передача повноважень з центру до громад. Фактично, ми в Україні зараз копіюємо досвід Данії, яка почала свою реформу наприкінці 70-х років і закінчила все тільки в 2007 році. 

- Але питання грошей все одно залишається головним?

- Так, бо така бідна країна, як наша, не може витрачати величезні кошти на наявну інфраструктуру. Конкретний приклад: навчання однієї дитини у Сумах обходиться бюджету приблизно у 9,3 тис. грн. на рік. Це комуналка, зарплати вчителів і так далі У Сумському районі ця сума збільшується до 10,5 тис. грн., але є села і школи, де навчання однієї дитини обходиться державному бюджету до 50 тис. грн. на рік!

Це ті школи, де залишилося 20-30 дітей!  

Зараз всі спекулюють, що треба зберегти стіни, вчителів, школи, але ніхто не думає про дітей. Треба ж зберігати не шкільні стіни, а майбутнє дітей! Бо вже зараз чітко видно, що у таких маленьких школах діти отримують низький рівень знань. І, фактично, в нас є втрачене покоління, бо діти з таких шкіл, здебільшого не зможуть кудись поступити. Вони не зможуть продукувати знання, єдине що вони зможуть – це обслуговувати когось чи щось.

Тому, коли мені кажуть в маленьких селах, що понад усе треба зберегти школу, я наполягаю, що думати треба не про стіни, а про дітей. Краще закрити школу в якій вчиться 20 дітей і вона обходиться у кілька мільйонів на рік, на зекономлені гроші купити автобус і возити дітей в опорну школу, де вони отримають нормальну освіту.

Тобто треба рахувати економіку. І розуміти, що кожна громада – окрема історія і в кожному випадку треба приймати рішення окреме. І ми наполягаємо, щоб ці непрості рішення приймали безпосередньо громади. Бо на місцях значно краще знають, що і як. Але в будь-якому разу не можна нічого не робити. 

- Тобто реформа передбачає укрупнення громад? 
- Так, бо інакше громади не будуть спроможними. Здійснювати ті функції, які їм передасть держава.  

 

Зараз часто є таке, що сидить голова сільради, у нього бюджет в кілька тисяч гривень, він навіть дах над сільрадою не може відремонтувати, який там вже благоустрій села! Немає грошей, немає людей, а сільрада є. В ідеалі ж громада має складати 7-10 тисяч людей, а краще 12 тисяч. Тоді будуть і гроші, буде нормальний депутатський корпус.

То ми намагаємося, щоби створювалися громади саме такого розміру, не менше. Згідно перспективного плану, затвердженого Сумською облрадою, в області має бути створено близько 55 нових громад, які будуть об’єднуватися у 5 повітів/районів з центрами в Сумах, Шостці, Конотопі, Ромнах та Охтирці. Кожен з повітів матиме не менше 150 тисяч населення. Ось такі плани.

Звісно, що можливо будуть якісь зміни. Наприклад, є конфлікт між Глуховом та Шосткою, стосовно того, де буде новий центр повіту.

Мішель Терещенко наполягає, що це має бути Глухів з його історією. Подивимося, чим це все завершиться.

- А що буде з нинішніми районами? 

- Наступного року ще існуватимуть дві паралельні системи: старі райони і нові громади. При цьому нові громади будуть повністю виведені з підпорядкування районів. У громад будуть прямі фінансові відносини з Кабміном, як це зараз відбувається у міст обласного підпорядкування.

Тобто громада напряму буде отримувати субвенції з Кабміну, районна влада буде займатися тими селами, які не увійшли до нових громад. Звісно, це трохи маразм, але його треба бути пережити. А вже 1 березня 2018 року, згідно попереднього плану реформи,обласна адміністрація, районні ради та райдержадміністрації будуть ліквідовані, замість них будуть функціонувати нові громади і повіти, обласні і районні/повітові префекти.

Треба розуміти, що ця реформа безповоротна, відіграти назад її вже не вийде. Минулого тижня Мінрегіонбудом був оприлюднений проект закону про новий адміністративно-територіальний устрій, в січні 2017 року очікується, що до нього буде додаток з новими територіально-адміністративними одиницями.

- А що буде якщо якесь село не схоче створювати нову громаду?
- Тоді це село приєднають до нової громади адміністративним способом, примусово якщо хочете. Тому, робити все потрібно вчасно. Передбачається, що територія України буде повністю вкрита територіями громад, тобто якихось «нічийних» сіл не залишиться. Буде повсюдність громад. Тому я і кажу на зустрічах з селянами, що хочете ви, чи ні, реформа буде проведена. І або ви будете брати в ній участь і отримувати преференції для своїх громад, або втратите всі можливості впливати на ситуацію. Але по-старому все не залишиться, як би цього не хотілося. 

- А про які преференції іде мова?

- Держава стимулює створення нових громад, виділяє для них серйозні гроші. Тільки на наступний рік заплановано, що нові громади Сумщини отримають не менше 75 млн. грн. з Державного фонду регіонального розвитку. З тої його частини, яка буде виділена на Сумську область. Думаю, що з усіма коштами і бюджетними і іноземних донорів, мова буде іти десь про 200 млн. грн. Зокрема, всі кошти Державного фонду розвитку будуть іти тільки новим громадам. Лідери процесу створення громад, Дніпропетровська, Хмельницька та Тернопільська області, вже зараз отримують сотні мільйонів гривень. Це чудова можливість для нових громад розбудувати свою інфраструктуру.

Тому я і вся команда з облдержадміністрації, яка займається реформою, переконуємо людей в районах створювати нові громади, писати проекти і отримувати гроші від держави на реалізацію цих проектів. Таке фінансування не буде тривати вічно, тому більше отримують ті, хто перший почне.

 

От, наприклад у Червоному і Сироватці не було коштів на утеплення шкіл. Зараз там створена нова громада, готуються нові проекти і кошти будуть отримані. За рік Нижню Сироватку вже не впізнаєш! Погано тільки те, що ми почали з запізненням. В Тернопільській області в минулому році було створено 26 громад, а на Сумщині лише одна – Березівська в Глухівському районі, то гроші пішли переважно не до нас. Але зараз ми змінюємо ситуацію і закликаємо всіх поспішати розробляти проекти, щоб отримати державне фінансування. А потім і допомогу від європейських урядів, зокрема уряд Швеції серйозно зараз розглядає можливість профінансувати створення більше сотні ЦНАПів в країні.

- Одразу хочеться спитати про корупційні ризики засвоєння таких великих бюджетних коштів. 
- Ризики, звісно будуть, але, мені здається, вони будуть зменшуватися. Бо рішення про те, куди і як витрачати кошти будуть прийматися не в Києві, і не у Сумах, а керівниками громад на місцях. Самі громади будуть вирішувати, що їм робити: будувати дорогу, роботи вуличне освітлення, водогін, чи утеплювати школі. Будуть писатися проекти, які розміщуватимуться на сайті Кабміну.

Там можна буде все відслідковувати. Ну і самі громади мусять слідкувати за використанням коштів. Там активістам вистачить роботи, бо моніторити тепер прийдеться великі обсяги фінансування.

- А коли «манна небесна» з боку держави закінчиться, на що можуть розраховувати нові громади? Чи не будуть вони приречені на зубожіння?
- Думаю, що ні. Бо для нових громад суттєво збільшується податкова база. Зокрема, їм буде залишатися 60 відсотків податку з доходів громадян, а також 5% акцизу. 

Окрім того, передбачається, що громадам буде належати вся земля, а це теж доходи. То об’єднані громади будуть фінансово спроможними. Хоча, звісно, їм буде треба добре подумати, щоб за перші роки не проїсти державну підтримку, а створити точки економічного зростання, які забезпечать громаді перспективу. 

До реформи в України існувало 11 520 територіальних громад: із них 458 міських, 783 селищних і 10 279 сільських. Після завершення об’єднавчого процесу заплановано створення приблизно 1500 потужних дієздатних громад в межах всієї країни.

- З твоїх дописів у фейсбуці бачу, що не завжди процес створення об’єднаних громад іде легко. 
- Так, бо доводиться враховувати дуже багато інтересів. Наприклад, два села не можуть поділити, де буде центр громади. Чи багате село не хоче приєднувати до себе бідне. Цікава ситуація з Сумами. До них би може хтось і хотів приєднатися з навколишніх сіл, але міська влада цю роботу не проводить, нікого не запрошує.

Здавалося б чому? А відповідь проста: бо якщо до Сум доєднаються ще села, буде створена нова громада і в ній мають бути проведені нові вибори.

 

Ані мер Сум, ані його політична сила не хочуть витрачатися на нову виборчу кампанію, тому і не запрошують нікого приєднуватися до міста. Або от в Охтирському районі створювали об’єднану громаду з центром в Груні, то кілька голів сусідніх сільрад були проти. Вони з’їздили на Полтавщину, подивилися, як нові громади отримують державне фінансування і ті голови сільрад стали справжніми прихильниками процесу об’єднання.

Взагалі, легко ніде не було, але одна справа, коли іде діалог. Люди критикують, лаються, але розуміють, що реформу не спинити і налаштовані знайти порозуміння. А інколи діалогу не буває. В одному з сіл на півночі, ми проводили зустріч в середині дня і вже у клубі не було жодного тверезого. Ну і розмови, як такої не вийшло.

В іншому випадку дивимося, що в одному районі громади зовсім не створюються. Викликаємо тамтешніх голів сільрад, говоримо, переконуємо, а вони посміхаються. Мовляв «Нам це не потрібно, у нас і так все добре». Як же добре, коли жалюгідний бюджет, якого ні на що не вистачає, а тут можна отримати від держави мільйони. А ці товариши сидять, кажуть: "А нам не треба. Ми ще два роки протримаємося і добре".

А що буде за два роки їх не хвилює. І це просто вбиває.  

- А чи взагалі є селах люди, спроможні очолити нові громади, бути там головами, працювати у радах та виконкомах?
- Людей не вистачає і це проблема. Але якщо в громаді нормальна чисельність, то, зазвичай, знайдуться і люди, які зможуть працювати в управлінській ланці. Тут треба ж пам’ятати, що в кожній новій громаді буде створений Центр надання адміністративних послуг, куди, в ідеалі як у front office, люди будуть подавати документи і отримувати всі необхідні адміністративні послуги.

Вже насьогодні таких послуг близько 150.

З часом їхня кількість буде збільшуватися. Думаю, що з часом, ці послуги включатимуть навіть видачі паспортів і реєстрації зброї. Ці ЦНАПи, вони мають розміщуватися десь в центрі громади, щоб жителям було зручно доїхати. Тобто, ЦНАП можна побудувати на перехресті, головне, щоб зручно.

Ці ЦНАПи – це і з півдесятка робочих місць і гроші для бюджету громади за надані послуги. 

- Так розумію, що ти виїздиш на зустрічі з селянами не сам, а разом з цілою командою. 
Так, ми їдемо разом з заступником губернатора Олександром Марченком, групою експертів з Асоціації міст України, а також з групою людей в облгосадміністрації, яка вичитує висновки, працює з ЦВК та Кабміном. Роботи дуже багато, на результат працюють всім.

Але процес іде і я думаю, що назад вже дороги не буде. 

via sumytoday

20 вересня 2016

Бум об’єднання територіальних громад буде восени 2016 року

В інтерв’ю для газети Галичина директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, ідеолог децентралізації влади Анатолій Ткачук розповів, кому не вигідне об’єднання громад, що потрібно забезпечити в громаді передовсім для її розвитку, як виглядатиме мережа шкільної освіти, чому в Україні стане значно менше районів, а на Прикарпатті їх буде не більше п’яти, об’єднані територіальні громади назвав вищою лігою місцевого самоврядування.

Також ідеолог реформи пояснив, у чому полягає небезпека вірусу фейкових тергромад.

Бум об’єднання

Україна має найкращі темпи добровільного об’єднання громад, які були в історії проведення реформ у Європі. Наприклад, у Данії перший етап об’єднання проходив з 1958 до 1973 року, в Латвії у 1993 році було прийнято закон про адміністративно-територіальний устрій і мало відбутися об’єднання громад спочатку до 2000, потім до 2005 року.

 

В кінці-кінців вони одним рішенням провели об’єднання громад уже в 2009 році. Аналогічна ситуація в Норвегії, де процес об’єднання тривав понад 10 років.

В Естонії понад 10 років йде цей процес і досі там об’єднано лише 14 відсотків громад.

Україна продемонструвала за перший рік реформи найкращі темпи – у нас об’єдналося 7 відсотків громад.

Це дуже великий показник.

На початку 2016 року ми мали невеликі показники об’єднання громад, проте це цілком закономірно, оскільки торік у жовтні відбулися вибори, тому навіщо знову через три – чотири місяці проводити вибори.

Це не логічно. І наше законодавство побудоване таким чином, що працювати в нових фінансових умовах можна лише з наступного року.

Тобто ті 10 громад, в яких у березні відбулися вибори, до 1 січня 2017 року житимуть за старими правилами, вони начебто об’єднані, проте у цей період не мають ніяких переваг від цього.

Бум об’єднання громад буде восени 2016 року. І якби не зволікання ЦВК, уже б відбулися вибори приблизно вже в 70 громадах. Якщо ми матимемо ще з сотню громад, то настане переломний моментом. І далі потрібно буде приймати рішення про швидке завершення реформи, аби не було зростання диспропорції в розвитку між об’єднаними і не об’єднаними громадами. Адже держава не може такого допустити. 

Популісти, латифундисти і старі управлінці гальмують

Міжпартійне цькування погано впливає на розвиток держави. Наведу приклад Данії, яка у 2005 році зробила другий етап реформи щодо об’єднання громад. Тоді партія, яка там перемогла на виборах підготувала політичний договір з іншими політичними силами про необхідність швидкої модернізації країни і проведення реформи. І основна домовленість полягала в тому, що попри різні партійні інтереси, інтереси Данії переважають, тому потрібно спільно робити реформу. Частина партій, яка не ввійшла в коаліцію, підтримала урядову реформу, і навіть партія, яка не підписала цю угоду, все ж не валила реформу щодо децентралізації.

А в нас, на жаль, лідер партії, яка свого часу підписувала концепцію реформи, котру нині реалізуємо, нині виступає проти неї.  

Нині є три групи перешкод. Перша – це популісти, які розповідають, що не потрібно об’єднуватися, бо, мовляв, це нічого не дасть для країни, а вони прийдуть до влади і дадуть людям грошей. Але грошей у них немає, та й при владі вони вже були і нічого не зробили, а ще вони не дотримуються свого слова. Це передусім Юлія Володимирівна та її команда, а також інші політики.

Друга група – це управлінці районного й обласного рівня. Адже нині райони роблять сильний опір.

Вони побачили, що коли в районі створюють, наприклад, дві громади і вони покривають його основну частину, там живе більшість людей і формується більшість ресурсів під районним управлінням залишаються такі мізерні кошти, що його представники перестають на щось впливати.

А, як кажуть, своя сорочка ближче до тіла, тому вони думають, що зможуть зупинити процес об’єднання громад і продовжуватимуть керувати, як це було досі. Проте хочу запевнити, що це ілюзія, такого не буде.  

Щодо третьої групи перешкод, то сюди слід віднести латифундистів обласного рівня, які мають значну кількість депутатів обласної ради. Вони не зацікавлені в утворенні великих громад на сільських територіях.

Адже коли тільки з’являється об’єднана громада, її нове управління  відразу починає дивитися, хто платить за оренду землі, а хто ні. І виявляється, що латифундисти не платили, а відтепер це потрібно буде робити. У малих  громадах малі бюджети, тому коли приїжджає на день села місцевий олігарх і привозить подарунків на 5 тисяч гривень, а це футболки для дітей і т. п., то всі готові його розцілувати, бо він такий благодійник.

Але коли бюджет громади становить 20 млн. грн., то вона сама може купити ці футболки.

Її цікавить скільки підприємець сплатив грошей у бюджет і чи створює він робочі місця на території громади.

Громади більше зацікавлені у малих виробниках на своїх територіях, оскільки вони, як правило, сплачують єдиний податок, який відразу йде в місцевий бюджет. А ще малі виробники тут живуть і саме тут щось купують. Тут ходять до школи їхні діти. Тому ці гроші мультиплікують нові гроші. А це також йде всупереч цим місцевим латифундистам. Тому обласні ради теж стали в позу, аби не допустити в себе швидкої реформи.

Успіхи руйнують міфи

Останні роки школи і ФАПи закривали без об’єднання громад. Тобто це об’єктивний, але хаотичний процес. Коли це переходить у компетенцію громади, то вона собі визначить, що їй потрібно: 5 ФАПів чи 2 амбулаторії. ФАП, як правило, не надає ніяких послуг, їх надає амбулаторія.

І коли амбулаторія нормальна, укомплектована лікарями і обладнанням, то це значно краще. Наприклад в Дунаївецькій ОТГ, яка дуже велика, реалізовують проект пересувного діагностичного комплексу, де буде машина, флюрографія, УЗД, кардіограф і експрес-аналіз крові. Ця укомплектована машина їздитиме по громаді, лікарі будуть робити профілактичні огляди, щоб зменшити захворюваність людей і не допускати ситуації, коли людина захворіла так, що вже ні часу, ні грошей не вистачає на лікування.

Це дуже класний інструмент, коли громада зможе сама для себе створити найкращу модель.

Щодо шкіл. Школи будуть там, де є діти. А де немає дітей шкіл не буде. Вчитель отримує зарплату не тому, що він вчитель, а тому що він навчає дітей. Тому кількість шкіл буде іншою. Мережа виглядатиме так: багато початкових шкіл і мало середніх. Адже малі діти повинні бути ближче до батьків і не мають їздити десь далеко. Їм треба навчитися читати, писати, рахувати і це можна зробити в малокомплектних школах.

Але отримати якісну освіту можна лише у дуже серйозних школах, де є достатня кількість дітей, вчителів і обладнання.

Наприклад, в Естонії прийняли рішення про виокремлення зі шкільництва такої категорії як гімназія. Гімназія – це 9 – 12 класи, причому з мінімальною кількістю класів одного рівня. Вони так роблять, оскільки освіта в світі стає найголовнішим чинником для зростання.

З огляду на те, що Естонія має мало ресурсів, вона може отримати перевагу лише інтелектом. Тому в цих гімназіях навіть є спеціальні уроки з робототехніки, на яких діти розробляють роботів. Після завершення гімназій вони вже конкурентні на ринку.

Звичайно, що ми ще до цього не дійшли, але мусимо дуже швидко підняти якість сільської шкільної освіти.

У кожній громаді буде щонайменше одна хороша повноцінна середня школа. У ній має бути достатньо вчителів, там має бути тепло, вона має бути енергоефективна і комп’ютеризована… Це забезпечуватиме з одного боку субвенція з державного бюджету, з іншого – вливання з місцевого бюджету.

Також голова ОТГ, депутати бачитимуть, чи директор школи є адекватним займаній посаді, оскільки з ним укладатиме контракт не райвно, а громада.

Адже я поїздив Україною і знаю, що є директори шкіл, які зловживають алкоголем, відверто нічого не роблять. Коли велика сільська школа не має грядок для вирощування овочів і фруктів, то її директора треба гнати в три шиї.

Якщо школа не має майстерні, де діти могли б щось виготовляти своїми руками, а відтак не мати проблем із заміною розетки чи підбиттям підлоги, то також треба виганяти і директора, і сільського голову. Школа повинна бути функціональною.

У Європі нині відбувається переосмислення навчання, ролі ремесел, які стають топовими у школах, профтехосвіті, оскільки це синхронізує руки і мозок, дає змогу потім креативити в іншому.

Мізки для ефективного управління в ОТГ

Об’єднана громада має створити інтелектуальний орган управління.

Тобто треба відмовитися від прийняття на роботу по блату, натомість брати на роботу тих людей, в яких є блиск в очах, які повірили в те, що в нових умовах можна досягнути результатів і які можуть швидко вчитися, тому що готових спеціалістів нема.

Дуже важливо підійти тверезо до планування, тобто оцінити свою територію, людський потенціал і подивитися в яких сферах ця громада є кращою від сусідів і взятися за їх розвиток.

Нині об’єднані громади отримують дуже багато грошей з різних джерел, їх потрібно використовувати максимально ефективно. Не треба відразу доплачувати великі премії голові чи заступникам, а вкласти гроші так, щоб збільшити капіталізацію землі і майна, аби збирати більше місцевих податків. Адже якщо нарощувати місцеві джерела, то субвенція з держбюджету не зменшується.

В нас є такі приклади, що в необ’єднаних громадах, що не мають ні школи, ні дитячого садка, проте на їх території розташовано декілька АЗС, на акцизах збирають багато грошей. В одному з таких сіл голова отримує зарплату 32 тисячі гривень щомісяця, бо так депутати сільської ради проголосували.

 

Вважаю, що такий підхід не правильний. Через таких людей всі не об’єднані громади будуть позбавлені акцизного доходу.

Якщо в нас об’єднається понад 300 громад, тоді на державному рівні буде прийнято рішення щодо визначення адміністративно-територіального устрою. Це компетенція держави – організувати простір так, щоб люди всюди мали приблизно рівні можливості для зростання. Але з огляду на те, що країна живе в умовах тотальної недовіри всіх до всіх, у тому числі й до влади, тому запровадили етап добровільного об’єднання громад. 

Україна повітова

Подивіться, у нас нині багато районів мають населення 20 – 30 тисяч. Чимало об’єднаних громад, які нині утворюються, мають таку ж кількість населення.

Тому постає питання: навіщо такий район, в якому одна чи навіть дві громади? Які в нього компетенції?

Та ніяких!

Коли створюється об’єднана громада, вона сама надає послуги, а районний рівень провисає, у нього вже немає цієї компетенції. Відповідно потрібний значно більший простір, де буде декілька компетенцій. Перша – це державна компетенція.

Там буде розміщено державні органи, які поширюватимуть свою діяльність на велику територію. Наприклад, для контролю якості ґрунтів потрібна інспекція, яка повинна мати відповідне обладнання. Цього не зробиш в кожній об’єднаній громаді, і не потрібно.

Також треба лікувати людей від хвороб, з якими не можна справитися на місцевому рівні. Наприклад, якщо йдеться про хірургічне втручання, коли потрібні класні спеціалісти й належне обладнання. Це будуть такі великі райони, як колись повіти. Ми пропонували назвати цей рівень повітовим.

Але, на жаль, не виходить, оскільки совєтська школа юристів не розуміє, чому ж має бути назва «повіт». А використання однакового терміну для старого і нового району плутає людей. 

Модель управління

Ми говоримо про децентралізовану державу громад, тобто коли основні повноваження є на місцевому рівні, коли відсутня жорстка вертикаль при якій  нижчий рівень підлеглий вищому.

Ми говоримо про багато різних зав’язків, які пронизують державу зверху до низу. Не одна вертикаль, яка була при Януковичу, коли одну ланку витягнули і все завалилося. Тому що ті, начебто підлеглі уряду чиновники в Криму, Донецькій і Луганській області, раптом стали сепаратистами і втекли.

В децентралізованій державі такого не буває, тому що об’єднана громада не може бути сепаратистською. Коли вона відразу виходить на центральний бюджет, за нею закріплені повноваження, ресурси, а, скажімо, на обласному рівні з’являться сепаратюги, то вона відразу їх пошле якнайдалі.

 

Адже об’єднана громада зацікавлена в існуванні держави.  Чому Путіну не подобається так наша реформа? Тому що українська модель організації управління – створення децентралізованої  України – випадає з кремлівської матриці.

На децентралізовану Україну не можна накинути кремлівську централізовану модель управління, децентралізована система не сприйме авторитарної вертикалі і підпорядкованості, де одна особа вирішує все, у тому числі скільки вона має керувати державою.

Без змін до Конституції

Для того, щоб зробити потужне місцеве самоврядування на базовому рівні, впорядкувати районний рівень, ніяких змін до Конституціх не потрібно. Це можна зробити в межах чинної Конституції.

Змінювати Конституцію треба лише у випадку впровадження регіонального самоврядування, тобто щоб обласні ради мали свої виконкоми і значні повноваження. Бачу, що нинішні обласні ради не дозріли до такого рівня, їхнє політиканство свідчить, що їм ще рано отримувати такі повноваження.

Тому на разі обійдемося без змін до Конституції.

Зробимо сильну децентралізовану державу, а потім повернемось до регіонального рівня.

13 вересня 2016

ЦВК має ухвалити рішення про вибори в об'єднаних територіальних громадах 17 вересня 2016 року

17 вересня 2016 року Центральна виборча комісія має ухвалити рішення про проведення виборів у об'єднаних територіальних громадах. Про це в ефірі "5 каналу" заявив віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко. 

"Ми чекаємо, що 17 вересня саме ЦВК буде прийняте рішення по виборам", - сказав він.

Зі слів віце-прем'єр-міністра, уряд виділив ЦВК кошти на проведення таких виборів.

"Ми прийняли рішення на засіданні уряду про фінансування таких виборів, і я вдячний Міністерству фінансів за те, що дослухалися, і що з 6 мільйонів збільшили до 10 мільйонів гривень видатки на такі вибори", - зазначив Зубко.

Він також нагадав, що у 2015 році відбулося 159 об'єднаних громад, за останній час об'єдналися ще 25 громад.

Радикальна партія, "Батьківщина" та "Опозиційний блок" найменше серед парламентських партій підтримують реформу децентралізації.

Про це повідомляється на сторінці Комітету виборців України у Facebook з посиланням на результати дослідження КВУ в рамках моніторингу виконання парламентськими фракціями виборчих програм та публічних обіцянок – "Дослівно".

Дослідження охоплювало період із 27 листопада 2014 року по 8 вересня 2016 року. Комітет нагадує, що за час роботи Верховної Ради VIII скликання в рамках реформи децентралізації було прийнято 12 законів. Ще 5 законопроектів було прийнято в першому читанні.

Найактивніше підтримували відповідні законодавчі акти народні депутати "Народного Фронту" та Блоку Петра Порошенка. В середньому "за" голосували 83% та 73% депутатів відповідно. Менш активно сприяли децентралізації депутати "Самопомочі": в середньому 68% "за". У Радикальної партії Олега Ляшка показник підтримки реформи склав 58%. "За" голосували менше половини депутатів ВО "Батьківщини" (46%) та третина депутатів "Опозиційного блоку" (32%).

Щодо окремих напрямків реформи, то народні депутати від Радикальної партії Олега Ляшка найменше підтримували адміністративну децентралізацію (55% "за"), а депутати від ВО "Батьківщина" – об’єднання громад (43%) та фіскальну децентралізацію (40%). Жоден депутат "Опозиційного блоку" не проголосував за фіскальну децентралізацію і лише кілька підтримали об’єднання громад.

Комітет зазначає, що така позиція фракцій часто не відповідала їх обіцянкам.

У своїй передвиборній програмі 2014 року "Опозиційний блок" обіцяв "забезпечити передачу функцій, повноважень і фінансів територіальним громадам", але жоден депутат фракції так і не підтримав закон про добровільне об’єднання територіальних громад.

Фракції Радикальної партії Олега Ляшка та ВО "Батьківщина" підписали Коаліційну угоду, в якій зобов’язалися забезпечити "надання органам місцевого самоврядування базового рівня реальних повноважень, закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел доходів". Одним із пунктів угоди також було "формування самодостатніх громад".

Юлія Тимошенко наголошувала: "Без укрупнення громад не обійтися", але лише третина депутатів ВО "Батьківщина" проголосували за закон щодо надання ЦВК права призначати перші вибори в об’єднаних громадах і жоден депутат фракції не підтримав законопроект щодо розблокування виборів у громадах з різних районів.

Після реєстрації низки законопроектів в частині адміністративної децентралізації Ляшко заявляв: "Це справжня радикальна реформа реєстраційної системи! Передаємо на місця повноваження державної реєстрації".

Попри це менше половини депутатів Ляшка підтримали закон щодо перерозподілу коштів від надання адміністративних послуг на користь органів місцевого самоврядування і лише трохи більше половини депутатів – зміни в закони про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також реєстрацію юросіб та ФОП.

Фракції часто критикували навіть ті закони, які вони все ж підтримали. Особливо це стосується об’єднання громад. Так, 86% депутатів Радикальної партії Олега Ляшка та 68% депутатів "Батьківщини" підтримати Закон про добровільне об’єднання територіальних громад".

Зокрема, депутат від партії Ляшка Ігор Мосійчук через півроку після прийняття закону заявляв про те, що його партія ініціює звернення до Конституційного суду щодо неконституційності територіальної реформи, "яку зараз намагаються нав'язати людям чиновники".

Депутати від ВО "Батьківщина" та "Опозиційного блоку" долучилися до розробки найменшої кількості успішних законопроектів в частині децентралізації. Із 12 законопроектів, ініціаторами яких були члени "Батьківщини" долучилися до розробки семи. Депутати "Опозиційного Блоку" не були серед ініціаторів жодного успішного законопроекту в частині децентралізації.

Кабмін очікував від Верховної Ради ухвалення 10 законопроектів у сфері децентралізації. "Парламент заборгував українцям в питаннях проведення реформи децентралізації, пішовши у відпустку і не прийнявши, як ми вважаємо, 10 ключових законопроектів", - сказав Зубко на прес-конференції 5 вересня 2016 року.

Віце-прем'єр зазначив, що ці законопроекти повинні сприяти фінансовому забезпеченню вже створених об'єднаних територіальних громад, а також подальшого розвитку реформи.

"Ми вимагаємо сьогодні агресивної позиції депутатського корпусу саме в напрямку, я б сказав, 10 кроків у напрямку українцям з питань проведення реформ децентралізації", - сказав він.

При цьому Зубко додав, що два законопроекти стосуються передачі громадам права керування своїми землями. Крім того, законопроекти стосуються можливості об'єднання громад, які адміністративно знаходяться в різних районах, а також законопроекту, який регулює можливість приєднання нових населених пунктів до вже існуючих об'єднаним громадам.

Довідково

 До першого читання підготовлено наступні законопроекти:

  • № 4772 та № 4773 від 03.06.2016. Щодо добровільного приєднання територіальних громад, які врегулюють порядок добровільного приєднання до вже утворених об’єднаних територіальних громад.
  • №4676 від 17.05.2016. Щодо умов зміни меж районів у процесі добровільного ОТГ, що забезпечить процес призначення перших місцевих виборів у громадах, утворених в результаті об`єднання громад різних районів.
  • №4390 від 12.04.2016. Щодо розширення видів містобудівної документації на місцевому рівні, який усуває недоліки регулювання містобудівної діяльності, унеможливлює нецільове використання та розподіл земель.
  • №4386 від 12.04.2016. Щодо зарахування плати за надання адміністративних послуг до бюджетів об’єднаних громад. Сприятиме розблокуванню рахунків ОТГ для надходження плати за надання адміністративних послуг через ЦНАПИ до бюджетів таких громад.
  • № 4209 від 11.03.2016. Щодо зарахування ПДФО до місцевих бюджетів за фактичним місцезнаходженням структурних та відокремлених підрозділів юридичної особи. Встановлює підстави для сплати суб’єктами господарювання до місцевих бюджетів за фактичним місцем роботи працівників.
  • № 3535 від 26.11.2015. Щодо фінансування підготовки і проведення перших виборів старост. Сприятиме фінансовому забезпеченню перших виборів старост за рахунок державного бюджету.
  • № 4742 від 01.06.2016. Щодо статусу старости села, селища. Визначає статус старости шляхом визначення меж його діяльності, кола повноважень, підстав та порядку дострокового припинення повноважень.
  • № 4091 від 17.02.2016. Щодо виборів старост. Запровадить можливість обрання старости виборцями декількох населених пунктів ОТГ на підставі рішення місцевої ради.

До другого читання підготовлено наступні проекти:

  • № 4355 від 31.03.2016. Щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням земель. Надає повноваження розпоряджатися землями за межами населених пунктів.
  • 3390 від 02.11.2015. Щодо забезпечення державної підтримки добровільного ОТГ. Сприятиме прискоренню прийняття Перспективних планів та змін до них, надасть право Уряду визнавати створені ОТГ такими, що відповідають перспективному плану, без рішення облрад.

Мінрегіон підготував роз’яснення з низки питань реформи місцевого самоврядування, виходячи зі змісту звернень, що надходять з регіонів.

Щоб максимально сприяти процесу формування спроможних територіальних громад та розбудові місцевого самоврядування в Україні, Мінрегіон України направив  обласним державним адміністраціям, об’єднаним територіальним громадам, регіональним офісам реформ з децентралізації та розвитку спеціальний лист-роз’яснення.

Документ підготовлений виходячи зі звернень об’єднаних територіальних громад, голів місцевих рад стосовно наслідків добровільного об’єднання територіальних громад, підстав для визнання їх спроможними, ризиків для тих громад, які об’єдналися не у відповідності до Методики формування спроможних територіальних громад і перспективного плану формування територій громад області, а також випадків відмови окремих обласних державних адміністрацій у наданні висновку щодо відповідності проекту рішення про добровільне об’єднання територіальних громад Конституції та законам України і корегуванні перспективного плану формування територій громад області.

В листі Мінрегіону чітко викладено, що одним із головних принципів об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст є принцип добровільності.

"Об’єднана територіальна громада вважається утвореною відповідно до Закону з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об’єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об’єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови наявності попередньо наданого обласною державною адміністрацією висновку щодо відповідності проекту такого рішення Конституції та законам України", — йдеться в листі з посиланням на статті 7 та 8 Закону "Про добровільне об’єднання територіальних громад".

Також в Мінрегіоні наголос зробили на тому, що базовими принципами добровільного об’єднання територіальних громад є також економічна ефективність та відповідальність.

У листі нагадується і про послідовність формування спроможних територіальних громад та зроблено наголоси на важливі чинники у цьому процесі.

Мінрегіон також чітко пояснив правові наслідки, що виникають при добровільному об’єднанні територіальних громад відповідно до перспективного плану, а також статус об’єднаних територіальних громад, які утворилися в областях, де відсутні затверджені перспективні плани, або у разі, якщо територія відповідних громад не охоплена схемою перспективного плану. Роз’яснено і питання добровільного об’єднання територіальних громад без урахування затвердженого перспективного плану ["вільне об’єднання"] і питання, якщо до складу громади передбачається входження територіальної громади, розташованої на території суміжного району.

В міністерстві наголосили, що завдання з розбудови місцевого самоврядування в Україні є  сферою відповідальності не тільки Уряду, а всіх тих, хто налаштований на впровадження позитивних змін в Україні.

Детально ознайомитися зі змістом листа-роз’яснення Мінрегіону можна ТУТ

6 вересня 2016

Мінрегіон підготував законопроект про засади адмінтерустрою в Україні

Виходячи з Плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, Мінрегіон України працює над врегулюванням порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

Міністерство підготувало проект Закону "Про засади адміністративно-територіального Устрою України". Першу версію проекту цього документу ще в січні місяці цього року було направлено центральним органам виконавчої влади,  державним адміністраціям, обласним радам, асоціаціям органів місцевого самоврядування, експертам та членам Цільової команди реформ Мінрегіону з питань децентралізації, місцевого самоврядування та регіональної політики для висловлення зауважень і пропозицій щодо цього законопроекту.

Слушні пропозиції та зауваження знайшли своє відображення у проекті, який сьогодні опубліковано на офіційному сайті Мінрегіону.

  • Законопроектом вводяться поняття: адміністративно-територіального устрою України, системи та рівнів адміністративно-територіального устрою, адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту [село, селище, місто];
  • встановлюються: засади на яких будується адміністративно-територіальний устрій, органи, до повноважень яких належить розгляд і вирішення питань адміністративно-територіального устрою, порядок утворення та ліквідації адміністративно-територіальних одиниць,  встановлення і зміна їх меж, віднесення населених пунктів до категорії сіл, селищ, міст, найменування і перейменування населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць;
  • врегульовуються питання щодо Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, сіл, селищ, міст, що входять до складу цих одиниць.

Нагадаємо, що в Україні відсутнє законодавство, яке унормовує порядок утворення, реєстрації, перетворення адміністративно-територіальних одиниць, а також населених пунктів. Поки залишається чинним у частині, що не суперечить Конституції, Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР" від 12 березня 1981 року!

За словами Першого заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В’ячеслава Негоди, без законодавчого врегулювання засад адмінтерустрою, про логічну модель децентралізації годі й говорити. Адже влада зосереджується на певних територіальних утвореннях – громадах, районах, регіонах.

Ознайомитися з проектом Закону України "Про засади та порядок вирішенняпитаньадміністративно-територіального устрою України" можна ТУТ.

Довідково

В основу законопроекту "Про засади адміністративно-територіального устрою України" покладені напрацювання робочої групи при Мінрегіоні за участі експертів Юрія Ганущака та Анатолія Ткачука, а також варіант законопроекту "Про засади адміністративно-територіального устрою України", підготовлений Юрієм Ключковським та Наталею Богашевою.

5 вересня 2016

Інтерв’ю з Анатолієм Ткачуком: "Місцеве самоврядування має отримати вплив на управління земельними ресурсами"

"Місцеве самоврядування має отримати вплив на управління земельними ресурсами. Але перше монопольне право, яке воно має отримати, – це право на планування своєї території".

Про це в інтерв’ю газеті "Сегодня" сказав директор з науки і розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук

"Ми запропонували законопроект, який поширює компетенцію місцевого самоврядування на всю свою територію. Бо сьогодні це тільки села, а за містами вже райдержадміністрація. Це неправильно. Територія – публічна річ, Богом дана земля, і її треба використати так, щоб вона сьогодні, завтра, післязавтра була годувальницею для всіх. І от місцеве самоврядування планує: тут буде сільськогосподарське виробництво, і незалежно від того, у чиїй власності земля, вона буде призначена для с/г виробництва. Отут буде рекреація, і знову ж таки незалежно від того, у чиїй власності земля, головне – використання […]"

На жаль, до літніх канікул Верховна Рада так і не спромоглася виділити бодай один день на прийняття законопроектів щодо децентралізації. А вже була навіть дата призначена – 14 липня, коли парламентарі мали розглянути понад 10 законопроектів, які б надали нового імпульсу реформі.

Один із таких надважливих документів – проект закону про добровільне приєднання громад до вже об’єднаних. Тому Кабмін дуже просить Раду вже у вересні внести зміни до Бюджетного кодексу, щоб об’єднані навесні цього року громади змогли отримати медичні та освітні субвенції цієї осені, а не в січні 2017 року.

На осінь ми маємо вийти ще на 70 об’єднань до сьогоднішніх 177 існуючих об’єднаних громад, які також потребують ресурсів і повноважень.

Свого часу Анатолій Федорович, працюючи в Мінрегіоні, керував підготовкою законопроектів з децентралізації.

Практично всі вони лягли в основу прийнятих два роки тому парламентом і Кабміном рішень, які й запустили маховик реформи.

Разом з директором Інституту розвитку територій Юрієм Ганущаком вони багато подорожують регіонами, переконуючи людей на місцях, чому треба об’єднуватися. І нерідко вимушені боротися з відкритим саботажем чиновників районного рівня, які страхають народ тим, що буцімто ніякої децентралізації не буде, Київ забере всі кошти, а громади залишаться голі й босі.

Почнемо з того, що гальмує реформу. В своєму останньому інтерв’ю віце-прем’єр Геннадій Зубко сказав, що в Раді лежать 10 законопроектів, які стосуються децентралізації.

Взагалі, трошки більше.

Ну, пан Зубко згадував про 10 проектів, і всі вони стосуються вже об’єднаних територіальних громад (ОТГ). І якщо Верховна Рада їх прийме, всі проблеми таких громад зникнуть, ОТГ зможуть повноцінно функціонувати і всі заживуть щасливо. Ви буваєте в регіонах, Ви як ніхто інший знаєте, як вирішити проблеми таких об’єднань. Чи й справді це залежить від законів, які ВР не прийняла?

А хто сказав, що ОТГ не можуть повноцінно функціонувати? Вони повноцінно функціонують. Просто хтось динамічніше розвивається, а хтось пасе задніх. Їхня успішність чи неуспішність залежить від двох чинників: наскільки потужною є ОТГ і наскільки правильно люди обрали собі керівництво.

Тому що ми маємо практику, яка дає змогу порівняти. Приміром, поруч знаходяться дві однакові громади.

Тобто кількість населення у них приблизно однакова, кількість населених пунктів також, інфраструктура подібна… В одній міняються вікна в школі, асфальтуються дороги, прокладаються водогони. А в іншій – "тиша та гладь" – нічного не змінюється.

І справа не в Конституції, не в президентові, а в тому, що керівництво в одній із них просто не працює.

Ці законопроекти важливі з точки зору більш ефективного управління процесами просторового планування у громадах, а головне – вони нададуть нового імпульсу об’єднанню громад.

Існує законопроект про добровільне приєднання громад до вже об’єднаних. Це документ про так звані "олійні плями"?

Не вживайте словосполучення "олійна пляма", бо це програмує на негатив. Тому є законопроект про об’єднання.

Цей документ розроблено не для того, щоб вирішити проблему об’єднаної громади.

Навпаки, він має вирішити проблему тих, хто не пішов на об’єднання і сьогодні лишився на маргінесі. І у них не вистачає ресурсів ні на що. А ті, що об’єдналися, кажуть: ми готові вас прийняти, але ми не хочемо заради вас знову проводити вибори. Коли розпочинався процес об’єднання, ми вам говорили: давайте будемо разом.

Але ж ви були горді, окремі, тож тепер – це ваші проблеми.

Тому запущено законопроект, який дає змогу іншим доєднатися до уже утвореної громади, але не проводити повторні вибори.

Навіщо робити це ще раз? Даний законопроект було розроблено давно, півроку він пролежав у Верховній Раді та так і не був ухвалений: то комітет довго не розглядав, то внесли нову редакцію – ми там дещо підкорегували.

Документ було включено до розгляду начебто в останній день сесії, який мав стати днем децентралізації [до порядку денного], але до децентралізації справа так і не дійшла. Якби законопроект був прийнятий перед канікулами, то восени ми б нарахували мінімум сто додаткових об’єднань.

Є проблема і з отриманням освітніх та медичних субвенцій. Кабмін просить Раду внести поправки до держбюджету, щоб уже об’єднані громади отримали ці кошти не в січні наступного року, а вже цього вересня…

Я не вірю, що вже у вересні можна все це здійснити. З огляду на те, як у нас працює парламент, складно сподіватися на розуміння народних депутатів, на те, що децентралізації буде приділено більше уваги. Тому я, наприклад, перебуваючи в різних українських регіонах, говорю людям: не об’єднуйтеся навесні чи навіть влітку, бо до січня наступного року ви будете жити в паралельному світі.

Тобто з одного боку ви ніби об’єднані, а з іншого – продовжуєте бути не одним цілим, а сумою кількох окремих одиниць.

І це вам нічого не дасть окрім додаткових проблем з фінансуванням елементарних речей. Тому ми рекомендували всім розраховувати процеси об’єднання таким чином, щоб об’єднуватися і в кращому випадку призначати вибори десь на кінець жовтня, а то й взагалі на листопад.

Бо якщо вибори будуть проведені в листопаді, тоді у громад залишиться місяць, щоб створити свої нові органи, розрахувати бюджет і з першого січня працювати в нових умовах.

І в багатьох місцях люди це зрозуміли зважаючи на приклад кількох громад, які провели вибори ще у березні, а тепер чухають собі потилиці, адже до кінця цього року їм доведеться жити за старими нормами закону.

Повертаючись до питання об’єднання громад. Траплялися випадки, коли громади не бажали об’єднуватися з іншими – менш заможними, бо у них на території було декілька заправок, які приносили по 5% акцизу в місцевий бюджет – а це чималі гроші. Мовляв, навіщо ми будемо утримувати інші громади за власний кошт?

Є у нас громади, які розташовані недалеко від трас і яким свого часу була виділена земля, де побудовано пару заправок. І це дає серйозні гроші, бо 5% від ціни проданого палива надходять до місцевого бюджету. Якщо у вас там є дві заправки, як, приміром, у Чабанах, то вони приносять немалі кошти. А повноважень нема.

Тобто якщо школою ти не опікуєшся, медициною не опікуєшся, тоді ці гроші можна пустити собі на зарплату, і, можливо, на освітлення. І це, звичайно, дуже вигідно: не відповідаючи ні за що серйозне, я маю гроші. І саме тому під час внесення змін до Бюджетного і Податкового кодексів у грудні 2014 року планувалося, що ці 5% будуть спрямовуватися винятково для потреб об’єднаних громад або для району, якщо таких громад не створено.

Але сталося так, що ці кошти дали для всіх відразу. І тому це зупинило процес об’єднання для таких громад, які мають оці заправки і думають, що так буде завжди.

Але так не буде. Якщо не буде повного об’єднання громад, у депутатів з’являться аргументи на користь того, щоб відрахування від підакцизних товарів перенести на вищий рівень або "розчепити" між різними рівнями адміністративно-територіальних одиниць.

Але таких громад "із заправками" мало?

Мало.

А в чому полягає найбільша проблема, чому не хочуть об’єднуватися чи приєднуватися до вже існуючих ОТГ?

Насамперед це психологія людей – керівників. Тому що сільські голови зазвичай у нас дуже рідко змінюються. Людина обіймає посаду сільського голови і 25 років постійно переобирається, бо грошей у бюджеті села немає, "нічого такого" ти реального не робиш, а зарплата як для села нормальна.

Тому чого б не сидіти "у кріслі" до пенсії? І він починає страхати селян, що "не буде в нас сільради, вам доведеться кудись їздити…". Більшість людей взагалі ніколи з села не виїжджають, а голова їм розказує, що їм доведеться "подорожувати", що все буде погано, що заберуть землю, і люди починають цього боятися. Є друга категорія, яка з’явилася після першої хвилі об’єднань – це районний рівень.

Районне керівництво побачило, що район "валиться", бо якщо тут створюються одна-дві великих громади, то решта району просто стає така безсила, що не в спромозі збалансувати свої видатки на бюджетну сферу. Уявіть ситуацію: приміром, в районі 63 тис. населення.

Близько 58 тис. із них – це три ОТГ. Десь 6 тис. – це 8 сільрад. І оця районна рада і районна адміністрація керує вісьмома сільрадами, які налічують 6 тис. населення.

Як тут не хвилюватися?

Людина обіймає посаду сільського голови і 25 років постійно переобирається, бо грошей у бюджеті села немає, "нічого такого" ти реального не робиш, а зарплата як для села нормальна. Тому чого б не сидіти "у кріслі" до пенсії? І він починає страхати селян, що "не буде в нас сільради, вам доведеться кудись їздити…". Більшість людей взагалі ніколи з села не виїжджають, а голова їм розказує, що їм доведеться "подорожувати", що все буде погано, що заберуть землю, і люди починають цього боятися.

А де це таке є?

Наприклад, в Хмельницькій області є такий Дунаєвецький район. І таке є в багатьох регіонах. Приміром, в Старосинявському районі тієї ж Хмельницької області весь район – одна громада. Тобто селищна рада має бюджет, повноваження, ресурси і відповідальність.

І над ними нібито є районна рада і районна адміністрація, які не мають жодних повноважень щодо питань, які потрібно було б вирішувати в інтересах людини. Звичайно, районний рівень починає робити все для того, щоб у них не з’явилися об’єднані громади, бо він відчуває загрозу своєї "відставки". Масла підливають олігархи-латифундисти.

Тому що латифундисту, який володіє 40 тис. га землі, дуже важливо мати подрібнене управління. Бо якщо, наприклад, існує сільрада на 500 чи 700 душ, яка разом володіє 2-4 тис. га землі, то цей олігарх може виділити 5 тис. грн тій сільраді на святкування, наприклад, Дня перемоги.

І виходить, що він там цар, Бог і благодєтєль… Тож може впливати на те, хто буде обраний депутатом, хто головою…

Коли ж усі сільради об’єднуються навколо містечка і ця територія сягає вже 50 чи 60 тис. га, і депутати обираються переважно із цього селища чи міста, які не залежать від агрохолдингу, то вони починають з’ясовувати, а чи за всю землю сплачується орендна плата, чи сплачується земельний податок, чи спрямовуються кошти на соціальний розвиток. І все, тут уже 5 тисячами не відбудешся.

Тому латифундисти також не зацікавлені в тому, щоб створювалися такі великі об’єднання.

В Старосинявському районі тієї ж Хмельницької області весь район – одна громада. Тобто селищна рада має бюджет, повноваження, ресурси і відповідальність. І над ними нібито є районна рада і районна адміністрація, які не мають жодних повноважень щодо питань, які потрібно було б вирішувати в інтересах людини. Звичайно, районний рівень починає робити все для того, щоб у них не з’явилися об’єднані громади, бо він відчуває загрозу своєї "відставки".

За підрахунками Кабміну, завдяки бюджетній децентралізації доходи ОТГ зросли в середньому у 2-5 разів. Це дає можливість на офіційному рівні забороняти "благодійні внески" батьків у школах або породіллям надавати одноразову матеріальну допомогу лікарні. Ви буваєте в регіонах, розкажіть про приклади успішних ОТГ.

У тому ж місті Хмельницький створений фонд для школи, щоб батьки не платили, здається, 150 грн на учня. І з нього можна фондувати те, що раніше фондували батьки. Тобто це дуже хороший приклад. Є сільські громади, які зараз виглядають дуже динамічно.

Приміром, Сатанівська громада [я з Хмельницької області], де і дороги зроблені, і зараз водогони кладуть в усіх навколишніх селах. Проблема води зараз просто катастрофічна – об’єднання тут виручає людей, адже громада має ресурс, готує проекти і кладе водогін.

І люди одразу бачать результат. І вже навколишні громади, які спочатку не хотіли об’єднуватися, наразі йдуть туди і говорять, що готові об’єднатися. А громада в особі голови каже: ну добре, ми подивимось. Якщо буде прийнятий закон про приєднання, тоді й розглянемо це питання. А зараз вести мову про це ми не будемо, бо нам нові вибори не потрібні.

Натепер створено 177 ОТГ?

Так. Але реально працюють у новому режимі 159. А всі решта були створені протягом поточного року, і тому вони ще "дещо віртуальні" (у них немає тих можливостей і ресурсів, які є у 159-ти).

На осінь на яку цифру ми повинні вийти по об’єднанню?

Ми не повинні нікому і нічого, але я так гадаю, що десь 70 громад у нас може бути об’єднано.

Щоб на жовтень-листопад там призначити вибори?..

Так. Процеси йдуть кругом. Є чимало рішень рад щодо об’єднання.

Але ми наголошуємо, що до певної міри нас стримує згадуваний районний рівень, районні адміністрації: навіть всупереч офіційним заявам президента районні чиновники самі їздять на місця, агітують людей проти об’єднань, розказують, що це все від лукавого, що зобов’язуються правильно керувати [а ви самі не зможете], що Верховна Рада забере гроші, що в наступному році ніяких коштів не буде…

Є проблема з отриманням освітніх і медичних субвенцій. З освітніми трошки легше, бо міністр освіти Лілія Гриневич вже заявила, що з осені запрацюють 142 опорні школи. На це з бюджету виділили 200 млн грн і ще 600 млн грн на автобуси, щоб довозити дітей до шкіл. Взагалі поява такої кількості опорних шкіл це великий показник?

Я маю свою думку щодо реформи, яка стосується опорних шкіл, що зараз проходить. Бо ця реформа була підготовлена тоді, коли ніхто не вірив, що будуть створені об’єднані громади.

А питання шкільництва, якості освіти стояли дуже гостро, і тому вирішили: якщо не об’єднуються громади, то будуть освітні округи. І під освітні округи будуть опорні школи. Але згодом стрімко змінилася політична ситуація, було прийнято концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, створено об’єднані громади.

І тому опорна школа поза межами об’єднаної громади – це вже, як на мене, не зовсім правильно.

Кожна ОТГ повинна мати свою опорну школу. Тоді це логічно, бо це є компетенція саме ОТГ.

Тому що якщо постане питання, що в ОТГ, яка має натепер 7 тис. осіб, немає такої школи, що підпадає під параметри опорної, і ця опорна школа буде в сусідній громаді необ’єднаній, бо там вона велика, а ці школи в межах ОТГ будуть філіями, то я вам скажу, що це, по-перше, алогічно, а по-друге, це викличе додаткове напруження серед батьків і учнів.

Просто пані Гриневич так заявила про 142 опорні школи. Ми так зрозуміли, що це на кожну ОТГ по школі. А виходить, на дві ОТГ може бути одна опорна школа? І таких випадків багато?

Що стосується сільських територій – так. Тут є проблема. Тому що кожна громада, і так в Концепції записано, має повністю відповідати за середню освіту. Тобто там має бути принаймні одна повнокомплектна середня школа.

І що ж тепер робити?

Я вважаю, що все буде так, як записано в Концепції реформи місцевого самоврядування. Тому що вона логічна. І коли наразі йде мова про медичну реформу, про медичні округи, це знову ж таки не можна виривати з контексту реформи територіального устрою і місцевого самоврядування. Тому що у нас для другого рівня охорони здоров’я записаний районний рівень.

Правда, це має бути великий район. Але оскільки у нас політики в основному популісти, та до того ж ще й боягузи, тому вони не можуть прийняти логічних рішень.

Прийняли Концепцію, де все описано логічно. А потім: о Боже, як же ми укрупнимо райони? Це ж районний рівень на нас образиться… Ні, давайте ми продумаємо медичні округи, які, може, колись стануть районами.

Починають говорити про медичні округи – та ж сама районна ланка втручається: а чому медичний округ от такий, а наш район такий потужний і може все це потягнути сам?

То чому ми маємо увійти в той округ?

І створюються додаткові проблеми. Про все написано в Концепції, яка прийнята 1 квітня 2014 року. Якщо б згідно з цією Концепцією діяли всі галузеві міністерства, жодних проблем не було б. Але для цього: а] треба прочитати Концепцію і усвідомити її; б] реалізовувати, не дивлячись на популістів. Тому що у нас якась дивна фантасмагорія відбувається. Прийняли Концепцію розвитку сільських територій.

 

Ок, красота. Але… Є Державна стратегія регіонального розвитку, де визначений пріоритет – розвиток сільських територій у зв’язці з розвитком міст і поширенням ролі міст на сільські території відповідно до кращих європейських стандартів.

Є Концепція реформи місцевого самоврядування, яка знову ж таки зорієнтована на сільські території. Від МінАПК з’являється своя Концепція, яка абсолютно не враховує ні одну, ні другу…

Конкуренція. Повертаючись до освіти. В ОТГ, де поки що немає опорної школи, учнів будуть довозити на автобусах до сусідніх ОТГ, де є такі школи, поки в цій громаді не створять свою опорну школу?

Не будуть. Учні будуть ходити до своєї школи, просто поки що вона не буде називатися опорною.

Але коли у ОТГ з’явиться додатковий фінансовий ресурс, вони створюватимуть свої опорні школи?

Я сьогодні розмовляв зі своїм колегою з Харківської області. Там малозаселений район. Він каже: для мене 180 дітей у школі – це класно, я там зможу забезпечити відносно нормальну якість освіти і під кошти нинішньої субвенції. У нього там школи по 30, 50 учнів… Відкрити школу на 500 учнів – нереально, тому що для такої школи треба звезти всіх дітей з усього району. А район величезний, просто слабо заселений.

І що, там не буде опорної школи за згаданими параметрами? Нікуди діватися, будуть школи, все одно частина з них залишиться не надто великими, але я вважаю, що мінімум – це десь 250 дітей у школі. І там можна забезпечити хорошу якість освіти, тому що там буде достатня кількість вчителів і достатня кількість учнів для конкуренції відповідно між вчителями і між дітьми.

Тут змагальність потрібна, вона створює стимули для навчання. І в багатьох громадах нереально і необов’язково створювати одну велику школу, яка б відповідала всім параметрам опорної. Але там може бути забезпечена нормальна освіта. І життя покаже, що буде саме так.

І ще одне популярне запитання з приводу шкіл. Багато хто любить кричати "зрада", "все пропало", "школи закриваються", "де будуть вчитися наші діти?". Та ніхто не думає про те, що дітей хоча й будуть довозити до школи трохи далі, але якість освіти там буде краща.

Ми говорили і говоримо людям, які в об’єднаних громадах і які самостійно створюють свою власну мережу, виходити: а) з потреб дітей, тому що першою чергою слід говорити про потреби дітей; б) із фінансових можливостей. Тобто перше – потреби дітей. Мережа має бути побудована таким чином, щоб малі діти були якомога ближче до батьків.

Тому кількість початкових шкіл апріорі має бути більшою за кількість повнокомплектних середніх.

Бо на базовому етапі треба, щоб дитину навчили читати, рахувати, і це можна зробити у невеликому класі, де один учитель, може бути троє дітей, і це не страшно. Далі вступає в дію інший механізм – з’являються предмети, а предметам мають вчити спеціалізовані вчителі. Бо коли вчитель фізкультури читає і біологію, і математику, і історію – все перетворюється на футбол.

І тоді діти не здають ЗНО. Не маючи хороших балів зі ЗНО, вони не мають можливості вчитися, їхня кар’єра для переміщення в соціальних ліфтах закривається надовго, і один шлях для них – алкоголізм і рання смерть. І багато батьків, розуміючи це, вже возять своїх дітей у середні і старші класи туди, де дають кращу освіту. Тобто – це інтерес дитини.

А є ще інтерес фінансовий. Якщо ми говоримо, що у нас освітня субвенція на дитину складає приблизно 9 тис. грн [в сільській місцевості це трохи більше, там сума може сягати 12 тис. грн], то про що це говорить: школа, яка має 250 учнів, спокійно "вписується" в цю субвенцію, бо витрати на одного учня менші, ніж згадана сума.

Якщо витрати менші, це дає змогу мати краще канцелярське приладдя, поставити комп’ютерний клас, інтерактивну дошку, дати додаткове харчування. Якщо ж цієї субвенції не вистачає, треба компенсувати її з власного бюджету.

А не усі громади є можуть віднайти ці гроші, щоб компенсувати розрив. Тому що в нас є школи, навіть у Київській області, де витрати на дитину складають 35 тис. грн.

Тобто це завеликі і неефективні витрати. ОТГ отримали ці повноваження, вони почали одразу рахувати і працювати з батьками. Говорять, що "ми не допустимо закриття шкіл", насамперед вчителі, які працюють у школі, бо вони бояться втратити роботу. А це неправильно, бо місія вчителя не просто працювати для того, щоб отримати гроші, а працювати для того, щоб дати знання дітям. І ця робота компенсується державою чи громадою.

Сьогодні, якщо ми візьмемо такий параметр, як витрати на харчування дітей у школах, то раніше коштами розпоряджався район, виділялося близько 4 грн на одну дитину в день.

 

В ОТГ наразі менше 7 грн на дитину не виділяється, у середньому це становить 7-8 грн. І це не просто двократне зростання, а й якісно інше. Бо закуповуються харчові продукти на місці, у якогось місцевого підприємця. Тому й продукція свіжа, що одразу надходить у школу. І якщо не дай Бог вона буде не тієї якості, то всі негайно дізнаються, хто в цьому винен. Тому це одразу поліпшило ситуацію. І в необ’єднаних громадах бачать, що в ОТГ ситуація стає кращою.

Натепер громади отримали субвенцію на розвиток інфраструктури, і багато громад першим ділом провели термомодернізації шкіл: замінили вікна, котельні, підлогу, дах, щоб школа стала більш ефективною з точки зору витрат на її утримання. А це дає змогу зекономити кошти з тієї ж субвенції і використати знову ж таки в інтересах дитини.

Тобто взяли державні кошти з субвенції, направили на потреби школи, поліпшили комфортність дітей, зменшили експлуатаційні витрати і зекономили державну субвенцію, яку можна спрямувати знову на шкільні потреби.

- Щодо медичної сфери. У Верховній Раді давно лежить законопроект про створення так званих госпітальних округів. Але через політичну кризу, яка тривала півроку, документ відклали в довгий ящик, а потім і взагалі забули…

У мене логіка малих кроків. Треба постійно робити ці кроки, постійно рухатися. Не можна сидіти і чекати, що завтра, післязавтра чи через рік ми зробимо семимильний крок і вирішимо проблему. Так проблеми не вирішуються. Наразі, коли ми говоримо про медичні округи, це другий рівень – це добре. Але ми не вирішили головного – створення первинного рівня. А це питання можна вирішувати вже сьогодні простими кроками.

Бо знову ж таки попередні зміни до законодавства щодо охорони здоров’я були спрямовані на що?

Що у нас не відбувається адміністративна реформа і тому ми спробуємо в сфері медицини розділити окремо лікування, окремо профілактику… В результаті в районі створено райлікарню і районний центр первинної медико-санітарної допомоги [ПМСД]. Тобто створили ще додаткову бюрократичну структуру, вона отримала право на надання медичної практики, а люди не звертаються в цей ПМСД, вони контактують з амбулаторіями, з ФАПАми.

Тож і виходить, що там немає персоналу, тому що заробітна плата мізерна… У маленькому районі існують дві системи управління в медицині. Але ж так не можна, бо завеликі гроші йдуть на управління, а не на лікування. Нещодавно я проїхався Україною, заїжджав у села і заходив до амбулаторій.

Я вам розповім цікаву історію: у багатьох селах в амбулаторії або взагалі нікого немає, або сидить один чоловік.

Запитую: "А де ваш персонал, де ваші хворі?". Він у відповідь: "Ну, зараз літо, хворих немає. А персоналу також нема, бо всі звільнилися: зарплата 1,3 тис. грн – хто тут буде сидіти? Ми подаємо заявки, щоб нам прислали молодого спеціаліста. А він приходить, дивиться на це все, крутнеться і їде собі назад".

Тобто якщо ми не вирішимо питання з першим рівнем, то другий рівень не вирішить питання здоров’я.

Бо найголовніше: а] щоб людина не захворіла, тобто профілактика; б] щоб могла свою хворобу ідентифікувати зарані, щоб не дійти до другого чи до третього рівня. Бо основні витрати у боротьбі з хворобами припадають на другий і третій рівень, тому що там день лікування коштує дуже дорого . І починати треба з першого рівня.

- Добре, що Ви пропонуєте?

У нас є своя схема, і ми б хотіли її незабаром реалізувати в одній із громад. Вже і з головою зустрічалися, і з його працівниками, щоб перейти до відповідальності лікаря. Лікар повинен мати ліцензію на медичну практику, вимоги повинні бути встановлені розумні, тому що найжорсткіші з них стосуються приміщення.

А так лікар первинного рівня може приймати пацієнтів у себе вдома, виділивши для цього якесь приміщення.

-Таким чином, якщо пацієнти будуть на цього лікаря скаржитися, у нього можуть відкликати ліцензію?

Звичайно, він відповідає персонально. Не ПМЦД, яке "сидить" у районі, а конкретний лікар. І його заробітна плата безпосередньо залежить від кількості пацієнтів, яких він обслуговує.

Якщо у нього є укладені договори з умовно 1,5 тис. пацієнтів, то такий у нього і рівень компенсації.

За все, що перевищує цю кількість, здійснюється, умовно, вакцинація – це додаткові гроші, диспансеризація – додаткові гроші. І тоді лікар буде зацікавлений у тому, щоб знати цих пацієнтів персонально, щоб вони не пішли до іншого медичного працівника. Люди розуміють, що лікар їх "веде", знає з дитинства, знає їхніх дітей…

В принципі нинішній механізм того ж ФОПу дає змогу саме так працювати лікареві і приносить десь 7-8 тис. грн місячного доходу, який йому можна забезпечити в ОТГ за рахунок субвенцій.

- Але щоб лікарі змогли отримувати такі ліцензії, слід змінити законодавство.

Так, необхідні зміни до закону про основи охорони здоров’я. Вони невеликі. Щодо ПМЦД питання можна вирішити через міністерство, навіть не вносячи змін до законодавства.

Але ж якось так трапляється, що в міністерстві ніколи немає міністра. Ми щойно починаємо вибудовувати з кимось рівень якогось контакту та розуміння – бах, і все змінилося. Тому складно це все. Таке враження, що міністерство слід перенести в іншу будівлю, щоб усе зрушилося з мертвої точки.

- Вічне питання про землю. Наразі у Верховній Раді знаходиться законопроект про передачу права розпоряджатися землями ОТГ. Поясніть, чому треба приймати цей проект?

Я можу пояснити, чому його не слід приймати. Розумієте, коли немає логіки, тоді ніщо не працює. Працюють лише логічні схеми. От зараз кажуть: треба дати можливість розпоряджатися землями за межами населеного пункту, бо це потрібно для залучення інвесторів.

- Ну, так…

І ви так кажете.

- Ми, мабуть, просто наслухалися "розумних" людей і популістів…

Все це, відверто кажучи, "натяжка". Про які землі йдеться? Про землі сільськогосподарського призначення. Чи в компетенції місцевого самоврядування займатися сільськогосподарськими землями?

Місцеве самоврядування має стати посередником, щоб якомога швидше землі сільськогосподарського призначення державної форми власності передати в приватні руки

- Ні…

Тоді місцеве самоврядування має стати посередником, щоб якомога швидше землі сільськогосподарського призначення державної форми власності передати в приватні руки.

Це можна припустити одразу [що випливає з законопроекту]. Що стосується другого концепту: у містах немає земель для інвесторів [про що стверджують лобісти закону]. Я вам скажу так: у кожному українському місті є десятки вільних гектарів [у невеликих містах], у великих – сотні гектарів, які не використовуються, бо вони були передані в приватні руки під час приватизації підприємства, яке мало 20 га. Далі власник "порізав" завод на металолом, здав його, і тепер у центрі міста знаходиться величезна промзона, яка в перебуває у приватних руках і не використовується.

Тобто в містах є землі для інвесторів із підведеною електрикою, водою, дорогами, але вони знаходяться в руках приватного власника, який сидить на цій землі як "собака на сіні".

Оскільки так сталося, тепер дехто пропонує: давайте землі за межами поселень, а це переважно землі сільськогосподарського призначення, чорноземи, знову передамо задурно якомусь "інвестору". Але ми вже маємо купу землі, яка не використовується! Нові ж землі поза всякими правилами роздерибаним, вони перейдуть у приватні руки і не будуть використовуватись ефективно.

А далі що? Земель уже більше немає.

Тобто питання треба ставити так: для чого ми маємо передати землю в управління місцевому самоврядуванню? Не давши відповідь не це питання, рухатися далі не вийде.

Далі більше. В законопроекті написані дуже дивні речі, насамперед стосовно того, що земля знаходиться у державній власності, а розпоряджається нею орган місцевого самоврядування.

 

Причому розпоряджається, як він вважає за потрібне. А спосіб розпорядження визначений в Земельному кодексі: це виділити 2 га у приватну власність, передати під окреме сільськогосподарське виробництво; 0,1 га – для містечок, 0,25 га – для сіл під забудову, 0,1 га – під садівництво, 0,01 га – під гараж.

І все, от для чого земля. А ми говоримо інше: місцеве самоврядування має отримати вплив на управління земельними ресурсами. Але перше монопольне право, яке воно має отримати, – це право на планування своєї території.

- Такий законопроект вже лежить у Верховній Раді.

Так, саме тому ми запропонували законопроект, який поширює компетенцію місцевого самоврядування на всю свою територію. Бо сьогодні це тільки села, а за містами вже райдержадміністрація.

Це неправильно.

Територія – публічна річ, Богом дана земля, і її треба використати так, щоб вона сьогодні, завтра, післязавтра була годувальницею для всіх.

І от місцеве самоврядування планує: тут буде сільськогосподарське виробництво, і незалежно від того, у чиїй власності земля, вона буде призначена для с/г виробництва.

Отут буде рекреація, і знову ж таки незалежно від того, у чиїй власності земля, головне – використання. А у нас же хочуть іншого: нічого не планувати, а просто роздавати як кому пішло. Коли ви зайдете на сайт Держгеокадастру, на якому є можливість подивитися земельну ділянку, то це ж жах.

Є кусок землі: тут шматочок приватного, тут шматочок приватного, тут отакий кусочок приватного… І до кожного треба провести дорогу. Пробивається дорога… Як використовувати цей масив під якесь виробництво? Воно неконсолідоване.

Територія – публічна річ, Богом дана земля, і її треба використати так, щоб вона сьогодні, завтра, післязавтра була годувальницею для всіх

Мало того, держава має контролювати якість земель. Тому що принцип працює як? Є земельна ділянка, є її власник. Залежно від категорії земельної ділянки встановлюються правила, що там можна робити, а що не можна. І встановлюються маркери, як контролювати, дотримуються правила чи не дотримуються?

Ну, зокрема, якщо це земля с/г призначення, там є рівень гумусу, який не повинен знижуватися за відповідний період часу. Щоб він не знижувався, має бути впроваджена сівозміна, повинні вноситися органічні добрива.

Що робить Верховна Рада з роками? Знімає все більше і більше обмежень щодо контролю земель.

 

В результаті сьогодні українські чорноземи містять менше гумусу, ніж британські суглинки. Агрохолдинги просто вбивають гумус.

Наразі всі спалюють стерню, агрохолдинги також, а заодно згорають і лісопосадки, береги, знищується природа. Державний орган мав би це контролювати. Я якось розмовляв з екологічними інспекторами.

Запитую: "Чому ви не штрафуєте?" Відповідають, мовляв, там "криша", а ми не знаємо, чи то він запалив, чи хтось інший…

Тепер за цим законом це все віддається місцевому самоврядуванню. А воно апріорі не може проконтролювати якість землі: щоб визначити кількість гумусу, треба звертатися до спеціалізованої лабораторії. Не може і не буде самоврядування мати лабораторію. Навіть у таких розвинених країнах, як Німеччина і Швеція, де є потужне самоврядування, немає у нього такої компетенції, немає лабораторій, бо це має контролювати державний орган.

А у нас проста штука: передали землю, дали право змінити цільове призначення. Тобто маленька сільрада, яку контролює агрохолдинг, отримала в управління державні землі, передала їх агрохолдингу… Інакше не вчиниш, бо він благодєтєль. І вона [сільрада] ж має контролювати, зберігає цю землю агрохолдинг чи не зберігає.

І якщо він хоче заасфальтувати чорнозем – одним голосуванням змінюється цільове призначення і чорнозем відводиться під зону забудови. Це апріорі неправильно: хто приймає рішення, той і контролює.

Не може в одній особі це поєднуватися. Саме тому цей законопроект і завис. Наразі почали розбиратися. Я був у відпустці, мені зателефонував один народний депутат, який свого часу звинуватив мене в супротиву місцевому самоврядуванню [я сказав, що запронований закон такий, що його в принципі не можна приймати, бо він не вирішує жодної проблеми для місцевого самоврядування, а створює проблеми для всіх щодо земель].

Цей депутат говорить: "Що робити? Ми нарешті розібралися, що там дурня написана, як його доопрацювати?".

Я йому відповідаю, що я пробував, що не можу, що сама концепція хибна – правками змінити концепцію не можна.

- А може є законопроект на заміну? Всі ж знають, що Ви з паном Ганущаком ідеологи реформи децентралізації. У Вас має бути альтернативний варіант закону.

Є логічна схема, і ми запропонували її перший етап – планування територій. Коли ми робимо планування території, питання власності – це питання десяте. Для місцевого самоврядування все одно, в якій власності земля. Умовно я – сільська рада, я отримав в управління 200 га державної землі.

Я що, буду там щось сіяти і збирати? Не буду, тому що це не властивість місцевого самоврядування. Тобто мені залишається що? Або здати землю в оренду, або продати. І перше і друге містить корупційні ризики.

Для місцевого самоврядування головне, щоб з цієї землі надходили податки. А у нас все ставлять з ніг на голову, і зараз, я вважаю, найважливіше розв’язати проблему очистки територій, які знаходяться в містах, які передані задурно в приватну власність, не використовуються і невідомо, що з ними робити..

Ви ж подивіться – цукрові заводи… Є містечко Волочиськ, це на Збручі: залізниця, автотраса, середина шляху між Хмельницьким і Львовом, недалеко до західного кордону – ідеальне місце для інвестицій. Там був цукровий завод, який перейшов у приватну власність, його порізали, здали на металобрухт і там руїна – 20 чи 22 гектари. Готова промзона, але вона в приватній власності і не використовується. Необхідно вирішити питання очистки таких зон.

Тобто якщо це твоя приватна власність, то відповідно до призначення землі ти там працюєш або продаєш тому, хто може там працювати. Якщо не продаєш і не працюєш, тоді вона передається в комунальну власність. Таким чином ми звільнимо тисячі гектарів земель там, де все є.

Бо в даному випадку туди підведені усі комунікації. Де зараз на землях с/г призначення оце все отримати? Ніде.

- Або вкладати колосальні гроші.

Витрати будуть неймовірні, а тут є майданчик, і таких майданчиків повно всюди – і у Львові, і в Дніпрі, і в Києві – в усіх містах. Тому що спочатку задурно все це приватизували. І було зроблено взагалі дивний крок: тоді всі говорили, що приватизується об’єкт, значить, приватизується земля, на якому розташовується цей об’єкт.

І не тільки та, що під цим об’єктом, а й уся територія. Але ж всі крупні підприємства мали величезну територію. І зараз вона не використовується – "собака на сіні".

- Ваша думка щодо можливої відміни мораторію на продаж с/г земель? Серед законодавців дуже багато прихильників саме такої ідеї вже з 1 січня наступного року.

Знаєте, не буває так, щоб одним махом вирішувалися всі проблеми. Проблема з землею – це дуже складний клубок. Чому я ще був проти цього закону №4355 [про передачу органам місцевого самоврядування повноважень розпоряджатися землею], бо для ринку с/г земель потрібен обов’язковий державний регулятор. Земля – це той ресурс, який не повернеш. Його можна вбити і все.

Візьмемо Польщу – навіть при комуністах там була приватна власність на землю. Але попри те 1,5 млн га земель с/г призначення й досі перебувають у державній власності. Тому що це банк, яким держава регулює, коли змінюється кон’юнктура на ринку: щось викупила, щось продала… І по суті тут знову ж таки тонкий момент: мова йде не про продаж землі. Фактично мова йде про продаж права на с/г використання цієї землі – це різні речі, це дуже тонка матерія, більшість цього не розуміє.

Тобто ти не купуєш земельну ділянку, ти купуєш право вирощувати на ній с/г продукцію. І це не означає, що ти її купив і закатав в асфальт. Так не буває. І більшість людей, які говорять про продаж, не розуміють цієї відмінності.

В тому числі і багато хто з депутатів, які вважають, що вони дуже круті і одним рішенням все вирішать.

Що стосується паїв, то тут також людей фактично ввели в оману. Колись, як проводилася приватизація, говорили, що всі стануть багатими, продавши свої ваучери чи отримавши частку.

Та багатими стали тільки окремі… Те ж саме, отримавши паї… Ну якщо є пай в 1,5 га, орендна плата за цей пай не може бути такою великою, щоб ти собі цілий рік міг дозволити лежати під телевізором з цигаркою. Такого в принципі не може бути.

Саме тому в більшості країн світу є обмеження на ділянку землі, яка може перебувати в одних руках. У тебе не може бути такої ренти, яка б дала тобі змогу просто не працювати. Земля зберігається лише тоді, коли людина, яка нею володіє, на ній працює. Це є основний капітал – з двох гектарів можна прожити.

Якщо правильно організувати виробництво, з головою вистачить. Але якщо ці два гектари здати в оренду, тобі не вистачить. І коли подивитися на історію людства, то ми завжди спостерігали таку ситуацію: щойно відбувається відчуження людини, яка працює на землі, від права власності на землю, настає глобальна криза.

Згадайте, рабовласницький лад завершився кризою, бо раби, які працювали на землі, не мали права власності на неї, а ті, у кого було таке право, на землі не працювали.

В результаті деградація земель, деградація ладу, і Римська імперія розвалюється як картковий будиночок. Передали землю селянам.

Далі що?

Поміщики, кріпацтво, відчужили – знову гаплик.

При комуністах – відчужили і гаплик. Треба ж пам’ятати історію трохи, і тоді все буде нормально.

В попередньому законопроекті також були такі хитрощі закладені, що право власності на землю с/г призначення може належати юридичній особі. Все добре, але юридична особа може бути створена і іноземцями в Україні. Згідно з українським законодавством, але іноземцями. Але ж тоді кінцевим власником є іноземець. І цим іноземцем радше за все буде китайський мільярдер. Я був у Африці, бачив там ситуацію, коли землі, де ще щось росте, обнесені колючим дротом. І вони є власністю китайських компаній, а бідні африканці б’ють один одного за те, щоб доступитися до води

- Добре, в сьогоднішній системі координат відміняти мораторій на продаж с/г земель ще не час. Не створений, як Ви казали, державний регулятор, населення не розуміє, що з цими паями робити, а великі агрохолдинги не сплять.

Я гадаю, що мораторій відмінений не буде. В попередньому законопроекті також були такі хитрощі закладені, що право власності на землю с/г призначення може належати юридичній особі. Все добре, але юридична особа може бути створена і іноземцями в Україні. Згідно з українським законодавством, але іноземцями.

Але ж тоді кінцевим власником є іноземець. І цим іноземцем радше за все буде китайський мільярдер. Я був у Африці, бачив там ситуацію, коли землі, де ще щось росте, обнесені колючим дротом. І вони є власністю китайських компаній, а бідні африканці б’ють один одного за те, щоб доступитися до води.

- І китайські інвестори вижимають максимум, залишаючи після себе випалену землю. Не так давно міністр АПК Тарас Кутовий в одному з інтерв’ю сказав, що вони підготували законопроект, згідно з яким не передбачається продаж землі. Пропонується, щоб був продаж права оренди на землю і навіть можливість закладати це право в банк під отримання кредиту.

Справа в тому, що якщо ти закладаєш це право в банк, фактично це шлях до відчуження. І треба просто відслідкувати цей ланцюжок – як це відчуження відбудеться і на користь кого. За великим рахунком, це все можна робити. Але тоді відчуження має відбутися в інтересах державного банку земель, а потім цей держбанк право на цю земельну ділянку виставить на продаж. Тоді зрозуміло. Але якщо це буде зроблено поза межами державного банку через нотаріусів, ми якось прокинемося і зрозуміємо, що в нас взагалі немає землі.

- Взагалі у нас децентралізація йде дуже швидкими темпами. Пан Зубко в одному з останніх інтерв’ю говорив, що Україна шлях по об’єднанню громад пройшла за два роки, а Польща – за шість.

Неправда, бо Польща не проходила об’єднання громад. У Польщі гміни [українські громади] комуністи створили у 1973 році одним наказом. Об’єднання відбувалося в Латвії. Закон був прийнятий спочатку в 1993 році, а об’єдналися вони у 2009-му. Добровільне об’єднання відбувалося в Данії в два етапи: було перше об’єднання з 1958 по 1973 рік, а друге – у 2005-2006 роках.

Тому з точки зору швидкості об’єднання ми дійсно за рік зробили дуже багато.

У нас понад 7% громад об’єдналися за півроку. І якби зараз був закон про приєднання, то ми б мали дуже хороші показники. 

- Як на мене, теза влади про те, що децентралізацію неможливо провести без змін до Конституції, які прийняли в першому читанні рік тому, – це такий собі міф. І я зараз навіть не говорю про особливий статус Донбасу, який записаний в перехідних положеннях проекту. Основна теза, якою оперує влада, – ОТГ не можуть вирішити ті чи інші питання, бо їхня компетенція належить області чи району, які просто все блокують.

Неправда. Щоб провести реформу на базовому рівні, нинішньої Конституції достатньо з головою. Для того щоб змінити районний поділ нинішньої Конституції також достатньо.

- Тобто законопроект про новий адміністративно-територіальний поділ приймати не треба?

Ні, треба прийняти закон і відповідно до нього це змінити. Але це відповідає Конституції. Тому що в нас в Конституції записано, що адміністративно-територіальний устрій регулюється законом. Законопроект у нас давно готовий: є законопроект про адміністративно-територіальний устрій, є закон про проведення реформи. Все це є. Немає…

- Політичної волі…

Популізм і боягузтво.

Я скажу так: якщо б у нас була політична воля, за два роки все можна зробити

- І наостанок: ми такими швидкими темпами об’єднуємо громади, дасть Бог Рада прийме всі необхідні закони і реформа триватиме. Якщо все так і буде, скільки часу знадобиться, щоб повністю завершити об’єднання? Євросоюз нам виділив 97 млн євро на відкриття офісів з децентралізації в регіонах, які б допомагали об’єднуватися, писати перспективні плани розвитку тощо.

Я скажу так: якщо б у нас була політична воля, за два роки все можна зробити. Але я вам скажу: гроші виділені [Євросоюзом], але вони ще не почали реалізовуватися. І виразної концепції, як має бути побудована система офісів, немає. Так, ми розробляли декілька варіантів такої концепції, але вона поки що не приймається.

Все дуже просто: щоб запрацювали офіси в регіонах, треба мати офіс в Києві. А його нема. Намагаються спочатку створити офіси в регіонах, не маючи офісу в столиці. Звичайно, все це розповзається. Наразі оголошено про створення якогось чергового офісу галузевої децентралізації …

Коли немає центру, де є ідеологія і нагляд за цілим, деталі не працюють. Я за першою освітою радіоконструктор, займався військовою авіацією, радіолокацією.

Якщо ти не знаєш призначення комплексу, ти не зможеш зробити якісний блок, тому що деталі самі по собі не з’являються і потім вони не складаються в ціле. Спочатку бачимо ціле і від цілого робимо до деталей.

На жаль, у нас це поки що якась вища матерія. Ми починаємо займатися деталями, потім склеюємо до купи, а воно не їде, бо ми не бачимо цілого.

5 вересня 2016

Шостка не спешит объединяться с районом. Но хочет…

Очередное совещание по вопросам децентрализации состоялось вчера, 29 августа, в Шосткинской РГА. Председательствовал на нем руководитель аппарата облгосадминистрации Дмитрий Живицкий. 

В совещании приняли участие главы поселкового и сельских советов, руководитель РГА Виктор Ждамиров, председатель районного совета Виктор Долыняк. На повестке дня был один вопрос – создание объединенной территориальной громады.

Планировалось создать объединенную громаду с центром в Шостке, куда бы вошли населенные пункты района. Однако городские власти активности не проявляют. Тем временем, на Шосткинщине возникла идея создать объединенную громаду, в которую бы вошли пос. Воронеж, села Ковтуново, Богдановка, Собич, Тимановка, Ображеевка.

"Сьогодні ми говоримо про добровільне об’єднання територіальних громад. І щоб ви зрозуміли: об’єднання буде в будь-якому випадку… Якщо ми сьогодні будемо створювати громади добровільно, якщо ми будемо підтримувати цей процес, то і держава, в свою чергу, підтримає вас і підтримаєте тих мешканців, за яких ви відповідаєте", - сказал, обращаясь к присутствующим, Дмитрий Живицкий.

По его словам, процесс рождения объединенных территориальных громад идет нелегко. "Ніхто не каже, що ми створимо сьогодні об’єднану тер. громаду, завтра у нас буде Швейцарія, Лас-Вегас. Все буде освітлено, всі каналізації будуть відремонтовані, в усіх селах будуть водогони і молоко буде по 8 грн. у людей купуватись", - заявил он. Те, объединенные громады, которые окажутся в авангарде процесса децентрализации, получат дополнительные государственные средства.

Ковтуновский сельский голова Нина Стрюк спросила Дмитрия Живицкого, почему сейчас у нас отходят от перспективного плана, согласно которому должна создаваться объединенная громада Шостки и Шосткинского района. "Чому не працюємо по перспективному плану? Хто в цьому винен, хто його гальмує?", - задала вопрос Нина Стрюк. По словам Дмитрия Живицкого, поскольку перспективный центр новой громады - Шостка, то городские власти и должны инициировать объединение, обратиться к поселковому и сельским советам. "На сьогодні немає запрошення, немає ініціативи", - констатировала Ковтуновский сельский голова.

Заместитель городского головы Нина Сиваева объяснила почему. Оказывается, Шостка не создает объединенную территориальную громаду, а присоединяется. "Тому давайте не перекладувати, як кажуть, з хворої голови на здорову…", - сказала Нина Алексеевна. Руководитель аппарата облгосадминистрации обвинил городские власти в затягивании времени.

Под конец совещания пришел мэр Шостки Николай Нога [вероятно, изначально он не планировал принимать в нем участие]. Николай Петрович пообещал, что в октябре состоится сессия горсовета, на которой и инициируют процесс создания объединенной территориальной громады. 

5 вересня 2016

Децентралізація – це руйнація радянської системи, коли всі рішення приймав Київ, – міністр

Децентраліззація може принести користь для українських родин, однак не всі представники влади її підтримують.

Про це в ефірі 24 Каналу розповів віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко.

Про будівництво опорних шкіл

Мета дуже проста. Дитина, яка ходить до початкової школи, має ходити в своєму населеному пункті, де б це не відбувалося. Якщо дитина підростає, то ми повинні дати якісну освіту. Яка передбачає не тільки знання іноземної мови, але й технічне забезпечення для навчання. І ця дитина після закінчення опорної школи буде здатна конкурувати зі своїми європейськими ровесниками.

Сьогодні запроваджено відкриття 144 шкіл по програмі Міносвіти. Нам потрібно, щоб це відбувалося в об’єднаних територіальних громадах, тому що там сформовані громади, шкільні простори на базі початкових шкіл, які можна приєднати до опорних шкіл.

Уряд виділив 600 мільйонів гривень на придбання шкільних автобусів. Ще 200 мільйонів гривень пішло на обладнання цих шкіл – меблі, лабораторії.

З трьох мільярдів гривень фонду регіонального розвитку, які були відправлені державою на підтримку саме регіональних проектів – 70 відсотків – це на школи.

Впровадження децентралізації

Для держави – це руйнація старої радянської системи, коли в Києві приймається рішення, що слід робити звичайній громаді, яка вирішує свої проблеми – інвестиційні, освітні, охорони здоров’я чи соціального захисту. Це дає можливість імплементації України до Європейського союзу через принципи управління. Саме головне – через податки, які залишаються на місцях, а не піднімаються наверх, і потім розподіляються з центру.

Що дає для української родини. Щоб дитина, яка народилась, вона пішла в якісний дитячий садок, школу. Люди старшого віку отримували первинну медичну допомогу та соціальний захист саме в тій громаді, де вони проживають.

Вчора Президент був у Маріуполі, і відкрив центр надання адміністративних послуг, де замість радянської паспортистки є молоді люди, які є обличчям влади.

Гальмування процесу децентралізації

У Херсонській області обласна рада не хоче випускати важелі впливу зі свої рук і починає гальмувати цей процес

Боротися дуже просто. Є мотивація людей – управляти своїм життям. І є державні закони, які допомагають в цьому. Єдине – на все потрібен час. Дуже важливо, щоб процес йшов добровільно.

Фінансування децентралізації: допомога Євросоюзу

15 вересня 2016 року буде запуск програми U-LEAD. Це, мабуть, найбільший проект, який є допомогою Євросоюзу в Україні щодо реформ децентралізації, і досить значна частина цієї кампанії буде витрачена на комунікаційна складову.

Мова йде про 97 мільйонів євро, який виділили в ЄС на програму.

Чи матимуть громади вплив на правоохоронні органи

Муніципальною дружиною не можна підмінити захист від кримінальних злочинів. І саме захист від кримінальних чи економічних злочинів – це питання держави. І тут відносини потрібно вибудовувати таким чином, щоб громада довіряла Національній поліції з точки зору громадської безпеки.

19 серпня 2016

В Україні одночасно відбувається реформа місцевого самоврядування, територіального устрою та державної регіональної політики

Анатолій Ткачук, один з ідеологів реформи децентралізації в Україні, директор з науки і розвитку Інституту громадянського суспільства, про стан реформи і події, які навколо неї відбуваються в 2016 році.

В цьому огляді ми наводимо його думки щодо викликів, з якими реформа стикається в цьому році.

Реформа децентралізації проходить досить швидко. Давайте порівняємо з іншими країнами, де відбувалася децентралізація – Данія, Швеція, Норвегія, Латвія. У них процес тривав десять років. А ми за півроку отримали результати більші, ніж у них за десять.

Чи могло б бути ще краще? Звичайно!

 

Для цього потрібно, щоб в Україні існував єдиний центр реформ, який, на жаль, досі не створений. Я не маю на увазі Національну раду реформ. Я кажу про урядовий рівень.

Тому що в усіх країнах реформи здійснює уряд. Тому єдиним центром реформ може бути тільки уряд. Як це відбувається?

В Уряді створюється спеціальний комітет чи спеціальна група, яка отримує важливі повноваження, а також місить в собі групу інтелектуалів, які тримають філософію реформи. Всі документи дуже швидко розглядаються там, тут же погоджуються і одразу ж ухвалюються урядом. Тоді всі міністерства розуміють, що вони не можуть зупинити процес.

За таких обставин реформа децентралізації відбувається ініціативним методом завдяки людям, які знаходяться або в місцевому самоврядуванні, або в громадському середовищі, які стимулюють процес. І тепер процес набуває незворотного характеру.

Один із стереотипів, що Україна проводить децентралізацію як Польща. Ні, не проводить.

В Україні одночасно відбувається реформа місцевого самоврядування, територіального устрою та державної регіональної політики. А в Польщі в 90-му році відбулася просто передача компетенцій гмінам [гміна – найменша адміністративна одиниця в Польщі], які були створенні раніше.

Якщо подивитися, що було зроблено за останніх два роки, то в нас була повністю сформована нормативна база, яка дає змогу співробітничати територіальним громадам, об’єднуватися громадам, розподіляти ресурси для громад і найголовніше було проведено бюджетну децентралізацію, а саме ухвалено Концепцію реформи; Закон "Про співробітництво територіальних громад", Закон "Про добровільне об’єднання громад", Закон "Про засади державної регіональної політики", внесено зміни до низки законів в сфері містобудування.

Це означає, що сьогодні бюджетна система є стимулююча. Громади, які залишають в себе значно більше ресурсів. Ресурси можуть бути реінвестовані. У той же час громади, які не сприяли залученню бізнесу на своїй території, не будуть мати можливості підтягнутися до середньо українського рівня.

Вирівнювання по доходах, яке сьогодні відбувається, дає змогу громаді фактично приймати ті рішення, за які вона сама нестиме відповідальність перед виборцями.

Тобто раніше могли говорити виборцям: "у нас мало грошей, бо Київ все забрав" або "у нас грошей мало, бо нам Київ не дав", а зараз це все достатньо просто: ми сформували ресурси в себе, ми маємо кошти, ми не займаємося бізнесом, значить, не маємо коштів. Тоді люди можуть подивитися, наскільки ефективне вони обрали для себе управління громадою.

Уже є підготовлений законопроект, відбулося засідання робочої групи в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. Якщо буде політичне рішення, його можна швидко проголосувати в парламенті і розв’язати низку проблем. Секрет рішення дуже простий: якщо в межах району існує одна громада, тоді не працює конституційна норма, що районні ради представляють спільні інтереси територіальної громади.

Дія районної ради припиняється. В такому випадку районна рада не делегує повноваження районній державній адміністрації, відтак повноваження райдержадміністрації різко звужується і переходять в режим контролю.

Тобто це те, про що говорять багато років про так званих префектів. Реформа, яка відбувається добровільним етапом, створює спокійний і плавний перехід до адміністрацій з контрольно-наглядовими і координаційними функціями.

Часових рамок не має. Але в нас процес першого етапу відбувся достатньо швидко.

Ми отримали 8% об’єднаних громад за півроку, це значно більше, ніж проводили за десять років інші країни. Наприклад, Латвія за десять років тільки 5% мала об’єднаних громад, в Данії – 4%. У нас хороша динаміка. Якщо сьогодні будуть прийняті зміни до закону "Про добровільне об’єднання" і передбачено можливість приєднання, то ми за цей рік отримаємо ще кращі результати.

Потрібний спрощений механізм приєднання, за яким вибори не проводяться.

Люди сьогодні перш за все звертають увагу на економіку. Чи є там якесь виробництво, чи є там можливість дітям ходити до нормальної школи.

Не секрет, що маємо складну демографічну ситуацію на селі, знелюднення цілих сільських районів і тому потрібні точки, де концентрується хоча б якесь життя. І ця точка має стати якірною. Як правило, такими точками виступає райцентр або селище, де є потужне підприємство, сільський клуб, школа, дільнична лікарня, тобто де є певна інфраструктура.

Щодо освіти, то тут дуже цікава ситуація. В середньому на дитину держава дає цільову дотацію в розмірі 9 000 гривень. У некомплектних школах витрати на одну дитину складає 15-20-32 тисячі гривень, тобто компенсувати ці кошти дуже складно. Коли громада об’єднується, а це 7-8 тисяч чоловік населення, то отримуємо 750 дітей. Це виходить 7 млн гривень субвенції. Плюс до цього громада отримує 60% податку на дохід фізичних осіб. Це дає змогу відмоделювати ситуацію так, щоб була опорна нормальна школа з витратами 7-8 тисяч на дитину, а там, де некомплектні школи, перетворити їх на НВК – дитячий садочок і початкові класи.

 

17 серпня 2016

Рубікон децентралізації в країні ще не пройдено

З моменту початку активної фази реформи місцевого самоврядування минув рік. Хоча реально обрахунок мав би розпочатися з 1 квітня 2014 року, коли Кабмін затвердив Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації виконавчої влади.

Але знаковим стало включення в процес реформування місцевого самоврядування самих суб’єктів такого реформування – сільських, селищних, міських громад, який почався після прийняття закону "Про добровільне об’єднання територіальних громад".

Тому відлік все-таки потрібно починати з моменту, коли до ЦВК пішли висновки від ОДА про відповідність закону процедур об’єднання та прохання призначити вибори в об’єднаних територіальних громадах.

І це найбільш видима частина децентралізації – адміністративно-територіальна реформа.

Хоча, теоретично формування просторової основи є лише прелюдією для передачі повноважень органам місцевого самоврядування. Адже класика побудови ефективної влади передбачає три компоненти – повноваження, ресурси та відповідальність. Із ресурсами ніби все зрозуміло – бюджетна реформа 2014 року надала місцевим бюджетам достатньо потужні фінансові ресурси.

Можна навіть зауважити – набагато більші, ніж передбачено принципом "гроші йдуть за повноваженнями". Наприклад, акциз на паливно-мастильні матеріали потрібно було давати тільки тим міським, сільським, селищним радам, які об’єктивно мають розгалужену мережу доріг, тобто об’єднаним відповідно до Перспективного плану територіальним громадам. Та й податок на прибуток підприємств закріплювати за обласними бюджетами було некоректно – прогнозні показники за цим джерелом доходів не виконуються, тоді як податок на доходи фізичних осіб демонструє стійку тенденцію до перевиконання.

Закон, який встановлює відповідальність органів місцевого самоврядування за дотримання законів, ще не зареєстрований у Верховній Раді, але вже лунає критика на його адресу. Воно й зрозуміло: кому хочеться контролю. Та й у плани Кремля "вольниця" місцевих князьків повністю вписується, тому слід очікувати шаленого спротиву встановлення процедур контролю та відповідальності не тільки від лобістів ОМС, а й від "п’ятої колони".

А от передача повноважень на місцеве самоврядування можлива лише до спроможних адміністративно-територіальних одиниць. Такими є міста обласного значення та об’єднані територіальні громади. Причому, не просто об’єднані, а саме так, як це визначено Перспективним планом формування спроможних громад. Який, згідно із законом, ухвалюється обласними радами, але затверджується Кабінетом Міністрів. І котрий має готуватись відповідно до методики, виконання якої мало б створити такі конфігурації, що є найбільш ефективними з огляду використання бюджетних коштів, наявності інфраструктури та досвідчених кадрів.

Щоправда, з виконанням цієї самої Методики виникли проблеми. Насамперед тому, що почав працювати політичний фактор – депутати обласних рад почали відчувати, що й від них щось залежить, і заходились відміряти майбутній адміністративно-територіальний устрій відповідно до своїх інтересів. Або блокувати таке рішення з політичних позицій чи просто через природжену шкідливість. Звичайно, Кабмін не був схильний виконувати всі забаганки місцевих депутатів, тому затверджував тільки ті перспективні громади, які відповідали Методиці.

Зрештою, як стало відомо, що формується 159 нових громад, визріло політичне рішення – всіх їх визнати такими, що відповідають ПП. Попри те, що близько третини їх виглядали досить слабкими. А в Закарпатській області, де місцеві депутати, точніше, їхні куратори, виявились особливо впертими і не побажали приймати рішення про затвердження перспективного плану області, було застосовано останній довід уряду – Закон "Про державний  бюджет", де з двома новоствореними там ОТГ встановлювалися прямі міжбюджетні відносини, як і з рештою 157-ма, що отримали легітимність через ПП.

Як наслідок, перспективні плани областей виявились шматковими – з "дірками", "білими плямами", "бубликами". Зрештою, ідеальних документів ніхто й не сподівався отримати – всі учасники процесу – як на місцях, так і в центрі, повинні пройти довгий шлях осмислення оптимальної картини адмінтерустрою. А оскільки, відповідно до Конституції, у нас має бути добровільний процес об’єднання, то процес дозрівання політичної, адміністративної та бізнесової еліти є нешвидким, нерівномірним, але неухильним.

До речі, про КонституціюНевеличке доповнення в Перехідні положення, щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування в деяких районах Донецької та Луганської областей, схоже, поховало ідею швидкої реформи децентралізації.

Навіть попри те, що юридичний зміст цього самого 18 пункту не створював проблем для суверенітету України, це стало приводом для звинувачень у "зраді" як із боку "вічних революціонерів" так і маріонеткових фракцій парламенту, які, за своєї малочисельності, все-таки мали змогу заблокувати необхідну цифру в 300 голосів.

Наразі питання внесення змін до Конституції якщо й не заблоковано, завдяки старанням Конституційного Суду, то відкладено до кращих часів. Про які буде сигналізувати одна з подій – різке ослаблення Росії, що дозволить трактувати вказаний вище пункт як жорстке обмеження повноважень самоврядування в ОРДЛО, чи просування реальних змін у децентралізації, які свідчитимуть про успіх реформи й заохочуватимуть депутатів голосувати за конституційні зміни, щоб опинитись у рядах переможців.

Але повернемось до ходу реформи. У тому, що без територіальної трансформації неможливо провести галузеві реформи, схоже, починають переконуватись керівники багатьох міністерств. Так, ідея опорних шкіл може найти сприятливий ґрунт тільки в ОТГУ районах механістичний підхід до пониження статусу багатьох сільських шкіл викликає шалений опір. Та й неможливо визначити оптимальну конфігурацію шкільних округів.

Те, що профтехосвіту помилково передали на фінансування на рівень міст обласного значення, замість обласного, як це визначено Концепцією, не визнає лише Мінфін. Зрештою, своїх помилок фінансові відомства всіх країн світу ніколи не визнають. Повітові школи, як результат ідеї перед вузівської спеціалізації, можуть з’явитись лише після створення тих самих повітів, чи формулюваннями проекту змін до Конституції – великими новими районами.

У медицині ситуація не краща. Сумнівне рішення кількарічної давності щодо створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги не покращило особливо ситуацію в сільській місцевості. Обтяжливе бюрократією утворення виявилося недієздатним через розмитість організації управління та відповідальності.

Оптимальним для надання первинної допомоги може бути знову ж таки рівень ОТГ. А от надання вторинної допомоги вимагає створення госпітальних округів на рівні проміжному між нинішніми районами та областю.

Щоправда, Міністерство охорони здоров’я протягом двох років уперто не визнавало цього факту, стверджуючи, що децентралізація і організація охорони здоров’я – речі несумісні. "Єдиний медичний простір", "гроші йдуть за пацієнтом" та низка інших лозунгів – як рефрен лунали з уст усіх реформаторів. Однак всі їхні потуги глушились у ваті бюрократичної системи, пробити яку можливо лише створивши різні центри прийняття рішень, наділивши їх повноваженнями, надавши відповідних ресурсів та запровадивши системи контролю. Тобто все те, що якраз і передбачає децентралізація.

Можливо, з приходом чергового міністра процес зрушить з місця. І ми будемо першою країною в світі, де реформу медицини зробили самі лікарі.

Передача на місця адміністративних послуг теж стикнулась із проблемою недосконалості адмінтерустрою. За класикою, ЦНАПи мають створюватись на базовому рівні. Однак Мінюст, у гонитві за показниками, почали їх створювати на районному, чи навіть обласному рівнях.

Що змінилося за цей рік?

Ставлення до об’єднань громад із фази неприйняття перейшло у фазу банальної торгівлі – якщо вже це неминуче, то продати свободу якнайдорожче.

Привілеї колишнім сільським головам чималі – вони переходять у статус старост, які мають реально більше впливовості, але виводяться з-під прокурорського нагляду.

Надії на об’єднання в кількості, необхідній для того, щоб відповідати ПП, мало – для цього потрібно умовити від 5 до 15 сільських рад. Інакше очікувана цукерка у вигляді ресурсів [та й видаткових повноважень, хоч про це здебільшого забувають] не з’явиться. В цьому році уряд, отримавши урок нездатності добрих двох десятків об’єднаних торік ОТГ виконувати ті завдання, які стоять перед районами та містами обласного значення, не буде надто церемонитись – не відповідаєте перспективному плану – об’єднуйтесь, але без отримання нового статусу, тобто залишаючись великою сільською радою.

Звичайно, це маловтішно.

Тому й з’явився законопроект про порядок приєднання громад, який ще називають "законом про олійну пляму". За ним керівництву центральної по ПП громади достатньо загітувати навіть одну ближню громаду, щоб отримати статус "спроможної", яка матиме більшість привілеїв ОТГ, що повністю вписується в перспективний план.

Щоправда, кількість жителів новоствореної громади має бути все ж більше половини від тієї, що мала б бути, згідно того ж таки плану.

Всі інші тергромади вже не об’єднуються із новоствореною, а приєднуються до неї. Дуже зручно, особливо для міст обласного значення, очільники яких дуже не хочуть знову йти на вибори.

Тепер про противників реформи.

В партійній палітрі їх варто поділити на декілька категорій. Перша, орієнтована на протестний електорат. Друга діє за принципом – якщо не я, то лаври дістануться теперішній владі, а цього допустити не можна. І, нарешті, треті –  орієнтовані на Кремль, який не зацікавлений у будь-якій успішній реформі.

Серед адміністративного апарату об’єктивно не зацікавлені в реформі керівники районних рад, а подекуди й РДА.

Сюди потрібно додати і добру половину сільських голів. Деяким бюджетна децентралізація дала великий фінансовий ресурс у вигляді місцевих акцизів, інші бояться змінити комфортне становище, розраховуючи дочекатись пенсії на своїй посаді. Але, на відміну від чиновників минулого року, майже немає тих, хто не ознайомлений з основними ідеями реформи. Тому виправдати саботаж не вдасться.

Свій інтерес до політичної гри зненацька проявила Центральна виборча комісія, яка вирішила, що має право визначати, до яких об’єднаних громад призначати вибори, а до яких – ні.

Сумнівні посилання на Конституцію є поганою відмовкою її членів, які хочуть блокуванням виборів отримати шанс залишитись у ЦВК як кандидатури від опозиції.

Дії недругів підступні, однак очікувані – розповсюдження чуток, затягування процедур розгляду питань, вкидання до парламенту законопроектів, які вихолощують ідеї децентралізації чи переслідують чисто лобістські інтереси. Останнє проявилось показово в законопроекті №4355, де за благородними мотивами "віддати землю за межами населених пунктів у розпорядження громад" прихований банальний дерибан цієї самої землі.

Коли ж як альтернативу було запропоновано замінити "розпорядження" на "управління" землею відповідно до містобудівної планувальної документації, запал поборників місцевого самоврядування згас – можливості безконтрольного розбазарювання землі за такого підходу значно вужчі.

Реформа розвивається за своїми правилами, відповідно до жанру.

Зупинити її вже неможливо, хоча сповільнити ще можна – Рубікон не пройдено.

Говорити про терміни завершення територіальної реформи важко, однак можна сказати, що цей момент настане вчасно.

15 серпня 2016

Березівська об'єднана територіальна громада

Майже рік першій об’єднаній громаді на Сумщині. 25 серпня 2015 року утворилася Березівська сільська територіальна громада, до якої увійшло 21 село Глухівського району, з територіальним центром в селі Береза.

Процес децентралізації тривав близько 4 місяців. Галина Прилуцька, секретар об’єднаної сільради говорить, що перед об’єднанням у селах провели загальні збори, де людям пояснили плюси та мінуси децентралізації. І вже потім поставили на голосування: об’єднуватися чи ні.

Говорить, що були різні думки, але коли винесли на голосування – лише одна людина сказала, що хоче зачекати й подивитися, що буде далі. 

16 грудня 2015 року відбулась перша сесія Березівської сільської ради об’єднаної територіальної громади.

До складу  громади ввійшов 21 населений пункт, площа складає 465 квадратних кілометрів.

Станом на 01.01.2016 року населення громади складає 5 733 особи. 

На території громади налічується земель сільськогосподарського призначення 29 047,53 га, в тому числі сільгоспугідь – 28 321,34 га: ріллі – 22 547, 57 га,  з них у використанні – 19 260,904 га. Площа земель запасу і резервного фонду складає 2 988,39 га. Площа лісів та лісовкритих земельстановить 15086,63  га.

Протяжність доріг з твердим покриттям складає 89,64 км, водогонів – 67,4 км.

На території об’єднаної територіальної громади функціонують:

  • вісім сільськогосподарських підприємств;
  • п’ять фермерських господарств;
  • два лісництва Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" - Слоутське  і Землянківське
  • один сільськогосподарський кооператив "Світ молока"
  • два багатофункціональні сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи "Добробут Шевченкове 2015", "Полісяночка" в селах Шевченкове та Первомайськ
  • сімдесят три фізичних особи – підприємці
  • два комунальних  підприємства "ГОСПОДАР 1" та "ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ"
  • комунальні заклади: "Цент культури і дозвілля», який об’єднує дев’ять закладів культури, "Центр первинної медико-санітарної допомоги", який об’єднує дев’ять закладів охорони здоров’я – три амбулаторії загальної практики – сімейної медицини, три ФАПи та три  ФП, комунальна установа "Територіальний центр соціального обслуговування", шість навчально-виховних комплексів.

Бюджет Березівської об’єднаної територіальної громади на 2016 рік затверджено рішеннями сільської ради від 25.12.2015 року № 39 та від 16.02.2016 року № 62 в сумі 22 215 986 гривень, в тому числі по загальному фонду - 22 075 640 гривень, доходи спеціального фонду сільського бюджету 140 346 гривень.

Власні та закріплені доходи загального фонду бюджету на 2016 рік складають 10 994 540 гривень. 

Трансфертів з державного бюджету до загального фонду сільського бюджету передбачається отримати в сумі 11 081 100 гривень, з них:

  • базової дотації – 1 217 300 гривень
  • освітньої субвенції – 6 385 700 гривень
  • медичної субвенції – 3 478 100 гривень, з них 1 900 000 гривень передається до міського бюджету м. Глухів для Глухівської центральної районної лікарні.

Рішеннями сільської ради від 26.05.2016 року внесено зміни до доходної та видаткової частини загального фонду сільськогобюджету за рахунок збільшення:

  • іншої субвенції з обласного бюджету на заходи з оздоровлення та відпочинку дітей – 13 402 грн.
  • субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаної територіальної громади – 9 604 900 гривень.

Рішенням Сумської обласної ради від 02.06.2016 року виділено до бюджету Березівської сільської ради освітню субвенцію за рахунок залишку коштів з державного бюджету місцевим бюджетам, що утворився на початок бюджетного періоду - 1 507 851,00 грн. [1 500 000 грн. – на реконструкцію опорної школи та придбання кабінетів, 7 851 грн. – придбання підручників].

Основними бюджетоутворюючими підприємствами є сільсько-господарські підприємства, ДП "Глухівське лісове господарство", Глухівський агролісгосп.

 В структурі доходів найбільш питому вагу займають:

  • податок на доходи фізичних осіб затверджено в сумі 3 480 000 гривень [питома вага в загальній сумі займає 31,7 %]
  • надходження плати за землю 3 397 700 гривень [питома вага в загальній сумі займає 31 %] 
  • єдиний сільськогосподарський податок планується отримати в сумі 2 200 000 гривень [питома вага в загальній сумі займає 20%]
  • акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів прогнозується отримати 865 500 гривень [питома вага в загальній сумі займає 9%].

Рішенням шостої сесії Березівської сільської ради від 21.04.2016р. затверджено перспективний План розвитку освітнього округу, модернізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів та створення опорної школи Березівської сільської ради.

Усього в навчальних закладах навчаються 359 учнів.

На території Березівської сільської ради проживають 205 дітей віком від 3 до 6 років. У дошкільних відділеннях вищезазначених навчально-виховних комплексів виховуються 140 дітей [68,3%].

Первинна медико-санітарна допомога населенню Березівської об’єднаної територіальної громади надається комунальним закладом Березівської сільської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" до складу якого входять 3 амбулаторії [АЗПСМ с.Береза, АЗПСМ с.Шевченкове, АЗПСМ с. Слоут], 3 фельдшерсько-акушерських пункти [с. Обложки, с. Землянка, с. Первомайське] та 3 фельдшерських пункти [с. Горіле, с, Іващенкове, с. Кривенкове].

Штатна чисельність в даних підрозділах становить 33,75 посад, в т.ч. лікарів – 5,25, середнього медичного персоналу – 19,0, молодшого медичного персоналу – 5,5, іншого персоналу – 4,0.

З метою законодавчого врегулювання правового статусу даних підрозділів, розташованих на території Березівської ОТГ, згідно рішення 2 сесії сьомого скликання Глухівської районної ради від 16.12.2015 року, було передано у комунальну власність Березівської громади з 01.01.2016 року.

Питання створення окремого Центру первинної медико-санітарної допомоги в Березівській об’єднаній територіальній громаді пов’язане в першу чергу з впровадженням програм, які передбачають укомплектування амбулаторій автомобільним транспортом та медичним обладнанням відповідно до табелю оснащення [програмою передбачено фінансування в сумі 1406,0 тис. грн.], реконструкцію та ремонт будівель амбулаторій с.Береза [477,8 тис. грн.] та с.Шевченкове [201,7 тис. грн.].

На даний час придбано стоматологічне обладнання для АЗПСМ с. Береза загальною вартістю 97 тис. грн.

В рамках співпраці Березівської об’єднаної громади з Швейцарським центром ресурсів та консультацій з питань розвитку "SkatConsultingLtd./проект "Підтримка децентралізації в Україні" [DESPRO] в квітні 2016 року була розроблена "Програма з модернізації, оптимізації та розвитку системи водозабезпечення Березівської об’єднаної територіальної громади Глухівського району Сумської області" та підписаний договір між DESPRO та Березівською сільською радою на отримання цільової безповоротної допомоги в розмірі до 1 млн. грн. системи водопостачання с. Слоут.

В результаті розробки інвестиційних проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку [ДФРР] у 2016 році були затверджені 6 проектів на загальну суму 7,199 млн. грн., з них залучених коштів ДФРР - 6,468 млн. грн., а саме:

- "Схема планування та розробка генеральних планів населених пунктів Березівської об'єднаної територіальної громади Глухівського району" [загальна сума бюджету проекту – 1258,490 тис. грн., з них кошти ДФРР – 1132,641 тис. грн.]

- "Розвиток первинної медико-санітарної допомоги  в Березівській  об’єднаній територіальній громаді [придбання спеціалізованих санітарних автомобілів для надання первинної медичної допомоги для амбулаторій загальної практики сімейної медицини сіл Береза та Шевченкове  на території  Березівської об’єднаної територіальної громади]"

[загальна сума бюджету проекту – 1243,600 тис. грн., з них кошти ДФРР – 1119,000 тис. грн.]

- "Реконструкція будівлі амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Береза Глухівського району Сумської області"

[загальна сума бюджету проекту – 470,418 тис. грн., з них кошти ДФРР – 423,376 тис. грн.]

- "Реконструкція будівлі [фасад, внутрішнє опорядження] КЗ сільський Будинок культури с. Береза Глухівського району Сумської області"

[загальна сума бюджету проекту – 905,917 тис. грн., з них кошти ДФРР – 808,486 тис. грн.]

- "Розвиток комунального підприємства з обслуговування мереж водогонів, благоустрою у сільській місцевості [комунальне підприємство "Господар 1" Березівської об'єднаної територіальної громади]"

[загальна сума бюджету проекту – 1916,000 тис. грн., з них кошти ДФРР – 1720,000 тис. грн.]

- "Впровадження системи роздільного збирання твердих побутових відходів як один із ефективних заходів щодо подальшого існування та розвитку Березівської громади в умовах існування сприятливого навколишнього середовища [комунальне підприємство "Шевченківське" Березівської об'єднаної територіальної громади]"

[загальна сума бюджету проекту – 1404,900 тис. грн., з них кошти ДФРР – 1264,400 тис. грн]

12 серпня 2016

Задачі реформування громад базового рівня на 2016 рік

Отже, по суті 11 серпня 2016 року у Сумах ми показали перші громади сіл та міст Сумської області, які стали піонерами реформи децентралізації на Сумщині, створюють свої об'єднані територіальні громади, готуються брати на себе нові повноваження і нову відповідальність/нові ресурси. Це виклик для всіх нас.

На сьогоднішній день все чіткіше вимальовується перша група об'єднаних територіальних громад, які восени вже цього року підуть шляхом реформи. Це непростий шлях, але впевнений у цих людей він буде успішним.

Запам'ятайте обличчя цих людей. Вони зараз творять нову історію Сумщини. Не побоялися і взяли на себе відповіальність.

На сьогодні можемо говорити про наступні успішні ініціативи створення об'єднаних територіальних громад у Сумській області:
- Груньска [Охтирський район]
- Дружбинська [Ямпільський район]
- Миколаївська [колишнє Жовтневе Білопільського району]
- Нижньо-Сироватська громада [Сумський район]
- Шалигінська [Глухівський район]
- Річківська [Білопільський район]
- Киріківська [Велико-Писарівський район]
- Миропільська [Краснопільський район]
- Князівська [Путивльський район]
- Боромлянська [Тростянецький район]

Надзвичайно важливо всіляко підтримувати саме енергію громад, які першими визначили свою позицію.

Головна мета реформи місцевого самоврядування, про яку не слід забувати, — організовувати людей навколо місць їхнього проживання, всіляко сприяти їхній спільній діяльності для зміни на краще життя в містах і віддалених селах.

Тому, у серпні 2016 року у Сумах ми започаткували чесний і відкритий діалог, який стане постійним у такому форматі, для обміну думками, планами, небезпеками і страхами, для того, щоб перші лідери децентралізації в Сумській області досягли успіху і стали прикладом для наступної хвилі громад вже в 2017 році.

Лідери зазвичай становлять 5% від загалу, а 10% — це природна частка активних індивідуумів у суспільстві.

З історії та політичної філософії відомо, що якщо 5% членів спільноти здійснять одночасно певну дію, то більшість активно почне її повторювати.

Так проявляється явище автосинхронізації, за якого, наприклад, 5% зляканих птахів здатні підняти на крило всю зграю. Не абсолютизуючи цього явища для територіальних громад, наведемо деякі порівняльні оцінки ходу реформи по країні станом на серпень 2016 року. 

У процесі реформування місцевого самоврядування наразі частка населення в об'єднаних територіальних громадах [ОТГ] становить 3,8% від загальної його чисельності в Україні. Тобто п'ятивідсоткового показника ще не досягнуто.

Хоча в окремих областях його значно перевищено: у Тернопільській і Хмельницькій частка населення в ОТГ становить понад 20%, Чернівецькій — 9, Полтавській — 6,5%. А в Дніпропетровській, Житомирській, Кіровоградській, Рівненській областях він трохи більше 4%.

У лідируючих за цим показником областях активне об'єднання громад відбулося на початку реформи, тоді як поступально просовується цей процес, зокрема, у Рівненській області. Загалом сформовано 177 ОТГ [159 — у жовтні 2015 р., ще 10 — у березні, 3 — у квітні 2016-го і 5 - у серпні 2016-го] із загальною кількістю населення 1,5 млн осіб. Займають вони майже 7% площі країни.

Характеристики середньої об'єднаної територіальної громади такі: - об'єднано 5 місцевих рад і 13 населених пунктів; - чисельність населення - 8,8 тис. осіб; - площа - 222 кв. км [тобто 15х15 км].

 

Важливі фінансові стимули для консолідації містами і селищами сільських громад містяться уст. 10 Закону "Про добровільне об'єднання територіальних громад" і постанові Кабінету міністрів України від 16 березня 2016 р. №200 "Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад".

Вони унормовують, що обсяг фінансової підтримки розподіляється між бюджетами об'єднаних територіальних громад пропорційно площі та кількості сільського населення. Очільники реформи заявляють, що підтримуватимуть максимально ті громади, які максимально об'єднали кількість громадян, максимальні площі і, найголовніше, залучили до своїх територій максимальну кількість сільського населення.

Міста і селища активно включилися в консолідацію сільського населення, ініціюючи об'єднувальні процеси.

Із 13 сформованих у 2016 р. об'єднаних територіальних громад уже 62% є міськими і селищними, а з 12 громад, в яких пройшли перші вибори в липні-серпні 2016 року, — половина.

І за "максимізм" була передбачена винагорода.

Досвід показує, що села неохоче приєднуються до міст, побоюючись залишитися на периферії без ресурсів, які концентруватимуться в адміністративному центрі об'єднаних територіальних громад. Ці побоювання, доволі масові нині, беруть початок ще з часу поділу сіл на "центральні садиби" і "бригадні села", "перспективні" і "неперспективні" села.

 

Тож чому б, крім запровадження посади старости, не гарантувати закріплення частки коштів саме за місцевими сільськими громадами в міській і селищній об'єднаній громаді, зокрема і субвенції з держбюджету?

Адже саме вони привносять фінансовий ресурс у об'єднану громаду. Це ж стосується закріплення за місцевими громадами належних їм матеріальних ресурсів і господарської території.

Лише тоді можна стверджувати, що кожній найменшій громаді гарантуватиметься право на самоврядування, а не відбувається централізація врядування і ресурсів у адміністративних центрах новосформованих ОТГ.

На практиці існує такий підхід "район - одна об'єднана громада", коли на базі всього району утворюється одна ОТГ.

 

Часто такий варіант ініціюється районною владою, а також представниками бізнесу, які схиляють людей до нього.

Зокрема, у перспективному плані Сумської області у Кролевецькому, Шосткінському та Лебединському районах має бути створено по одній ОТГ. На мою думку, часто за таких обставин не варто говорити про кращу доступність публічних послуг для сільського населення.

Коли ж район ділиться на кілька новосформованих ОТГ, в які переміщуються центри надання різноманітних послуг, які раніше можна було отримати лише в районному центрі, тоді поліпшення доступності послуг для населення є очевидним. В такому форматі сьогодні йде створення громад в Краснопільському, Білопільському, Глухівському, Охтирському, Ямпільському та Роменському районах Сумської області.

Сумська обласна державна адміністрація і Регіональний офіс реформ в Сумській області сьогодні не декларують жорстке дотримання схваленого Сумською облрадою перспективного плану формування територій громад, тому що це і закон не зобороняє, і важливо усвідомлювати економічні/історичні/ментальні/бізнесові/інфраструктурні основи процесу формування спроможних об'єднаних громад.

 

Колись у Польщі наголошували на чи не найважливішому результаті їхньої реформи — "звільнення громадської енергії поляків".

Безперечно, ми далекі від ситуації, коли "громада старша від держави і закон формалізує, а не створює її" [цитата законодавців Бельгії у ХІХ ст.].

Але компромісні рішення між політикою держави і бажанням громад працювали би на загальну справу виваженого реформування місцевого самоврядування. Бо їм із цим жити. "Вилучіть у громади її силу і незалежність, і ви знайдете в ній лише керованих, але тоді вже не розраховуйте зустріти тут громадян…" [Алексис де Токвіль, "Демократія в Америці"]. 

Сумська ОДА та Сумський офіс реформ продовжують інформаційну кампанію і методологічну підтримку всім громадам, які виявлять бажання першими йти шляхом реформи.

Ще є час. Два-три тижні - до кінця серпня 2016 року, щоб пройти по суті нескладну процедуру об'єднання і створити нові спроможні громади.

Ми готові допомогти всім.

12 серпня 2016

У Сумському районі створюється Нижньо-Сироватська об'єднана громада

Наразі в єдину громаду об’єднуються дві сільські ради – Нижньосироватська та Старосільська. За словами першого заступника голови облдержадміністрації Олександра Марченка, така ОТГ відповідає методиці формування об’єднаних громад  і тому буде спроможною. А обласна та районна влада нададуть будь-яку підтримку для її якнайшвидшого утворення

"У вас ще є час, щоб завершити об’єднання й розпочати виборчий процес у себе в громаді, – зазначив перший заступник голови облдержадміністрації. – До кінця серпня ви повинні надати облдержадміністрації спільне рішення про об’єднання. Інакше ми й у наступному році з вами тут збиратимемося й говоритимемо про переваги реформи. А в цей час інші громади області, отримавши повноваження та ресурси, успішно господарюватимуть на своїй території".

Сільський голова Нижньої Сироватки В’ячеслав Суспіцин погодився з Олександром Марченком, що створення громади наразі – це справа нагальна.

"Нам треба робити це швидко, щоб вступити у новий бюджетний рік самодостатньою громадою, – зауважив він.

– Ми із Старосільським головою Сергієм Єременком сіли, порахували все, і побачили, що громада у нас буде справді сильна й перспективна.

Про це ми й розповіли нашим жителям, наразі у нас активно проходять обговорення".

Голова Сумської райдержадміністрації Геннадій Дорошенко пообіцяв майбутній громаді всебічну підтримку при створенні громад: "Ми докладемо максиму зусиль та  зробимо усе можливе, щоб  допомогти створити вам об’єднану, потужну громаду. Давайте спільно змінювати життя, країну на краще. Впевнений, що обласна, районна адміністрації спільно з громадою села – не тільки дужа сила, а й хороша команда".

Нині в Сумському районі, окрім об’єднання Нижньої Сироватки зі Старим Селом, планується ще декілька об’єднаних територіальних громад.

Зокрема село Сад планує створює об’єднану Садівську територіальну громаду з центром в с. Сад із селом Великі Вільми, Косівщина, Терешківка, Сула.

Село Верхня Сироватка планує об’єднатися з Бездриком і Токарями та створити Верхньосироватську об’єднану громаду з центром у с. Верхня Сироватка.

В Краснопільському районі створюється Миропільська об'єднана територіальна реформа

"Миропільська сільська рада ініціювала добровільне об’єднання громад у складі населених пунктів, що входять до Запсільської, Малорибицької, Сіннівської та Осоївської сільських рад.

З цією пропозицією ми звернулися до своїх сусідів, – зазначила Миропільський сільський голова Олена Ординець.

– У всіх населених пунктах проведені обговорення, рішення прийняті позитивно, лише Осоївка наразі вагається".

Як наголосив Олександр Марченко, перші п’ять громад, котрі утворяться на Сумщині, отримають грошову допомогу по три мільйони гривень з обласного бюджету.

"Наразі у нас на фініші процесу об’єднання чотири громади – Дружбівська, Шалигинська, Грунська й Миколаївська, – зазначив посадовець. –

Тому поспішайте.

Крім підтримки з обласного бюджету, ви гарантовано отримаєте грошову підтримку та матимете повноваження на управління своєю територією.

Тож переваги об’єднання очевидні".

За словами голови Краснопільської райдержадміністрації Юрія Яремчука, після прийняття рішень на сесіях на про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад, сільські ради мають делегувати до спільної робочої групи своїх представників. Ця робоча група і має розробити проект рішення про об’єднання громад.

7 серпня 2016

#Децентралізація

Якщо буде прийнято закон "про олійну пляму", то можна очікувати, що прискориться об’єднання дієздатних і спроможних громад. 

Крім того, треба внести зміни до законодавства, щоб ввести поняття "план території громади" [план району, генплан, тобто комплексна містобудівна організація]. Це покращить управління землями [розпорядження, здавання у оренду, здача для соціальних потреб тощо].

Ще обов’язково має бути прийнято закон про відповідальність за прийняття рішень, які суперечать законам і Конституції [2 частина стаття 144]. Якщо прийнято антизаконне рішення, його може зупинити голова держадміністрації з поданням до суду. Таким чином ми хочемо вберегти органи місцевого самоврядування від прийняття рішень, які суперечать закону.

Попри застереження експертів, в деяких областях створилися об’єднані  громади, попередні розрахунки по яким не підтверджують їхньої спроможності. Щоб не допустити надалі таких випадків, вже готується законопроект, який унеможливить створення неспроможних об’єднаних громад. 

Про це в програмі "Децентралізація. Влада. Громади" на телеканалі "Рада" сказав директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак.

Умовно цей законопроект експерт називає законом "про олійну пляму", розуміючи під нею територію, яка відповідно до Перспективного плану формування територій громад області є саме спроможною громадою.

А при небажанні окремих рад ввійти до такої громади, як це передбачено планом, не буде необхідності вносити зміни до Перспективного плану, що потребує часу, а іноді ще й провокує політичні баталії. 

"Ми запропонували новий законопроект. Він буде розставляти дуже чітко акценти [...] Спочатку затверджується Перспективний план, який ідеальний з точки зору науки, методології. Але є ситуації, якщо, до прикладу, за планом має об’єднатися в одну громаду 15 сільрад, то достатньо одній заблокувати це питання і робота зупиниться (...) Тому ми пропонуємо, що якщо з цих 15-ти об’єднається половина, або половина населення, або половина площі, тоді уряд  оголошує їх спроможними і дає їм необхідні фінансові ресурси. А інші ради, які залишилися, можуть з часом приєднатися шляхом довиборів депутатів до сформованої ради об’єднаної громади. Тобто є можливість розширювати таку об’єднану громаду без внесення змін до Перспективного плану. Після цього не буде тиску з боку політиків", - сказав Юрій Ганущак. 


 

Реформа продумувалась експертами 10 років і деталі опрацьовані досить непогано. Лиш би не влізали туди політики, все піде так як треба.

172 утворених громад на сьогодні – це багато. 

А враховуючи те, що інкубаційний період становить не менше 9 місяців, то якраз тільки зараз починається розуміння як воно має виглядати. На початку лідери цих громад були досить амбітними. Це найбільш сміливі, які трохи навіть перегнули палку.

Тому, якби ми мали місцеві вибори на березень 2016 року, то зараз було б вже 600 громад по всій країні, не менше. Це при умові якби був прийнятий "Закон про олійну пляму", який зараз зареєстрований і поки не розглядається в парламенті. 

Але у нас є зовнішній контролер, який цю молоду і дуже голодну, так звану нашу еліту, швидше всього поставить на місце. Тому якщо не сильно будуть заважати політики. І політики не тільки у Верховній Раді, а політики і на рівні Кабінету Міністрів, які шукають, яку правду найкраще сказати, щоб сподобалось. То воно піде своєю чергою як іде.

Крок за кроком протягом двох років ми зробимо цю реформу незворотною і, найголовніше, успішною.

Хочеться відзначити, що цілий пласт вскрився тих проблем, які існують у нашому законодавстві.

Система управління до недавнього часу, і зараз існує по деяких галузях, вона побудована за принципом концентрації, точніше передачі хабарів від самого низу до самого верху.

І ось ці корупційні ланцюжки зараз різко ламаються і спротив системи йде страшний.

У Білопільському районі працюють над створенням Ворожбянської громади.

Про це говорили на зустрічі із тимчасово виконуючим обов’язки голови облдержадміністрації Олександром Марченком учасники ініціативної групи сільських голів на чолі із Ворожбянським міським головою Андрієм Дружченком.

Тема зустрічі – необхідність об’єднання міста Ворожба та суміжних сільських рад в єдину спроможну територіальну громаду.

"Наразі по всій області проходять активні децентралізаційні процеси, – зазначив Олександр Марченко. – Громади Сумщини побачили, що об’єднання незворотне, що іншого шляху в них немає. У нас уже "на виході" Дружбівська, Миколаївська та Шалигинська громади, активність спостерігаємо майже в усіх районах".

Учасники Ворожбянської делегації ставили запитання керівництву облдержадміністрації щодо процедури об’єднання, законодавчих нюансів та майбутніх перспектив.

"Нам необхідно об’єднатися в одну громаду вже сьогодні. І наші люди це розуміють, - наголосила  Шкуратівський сільський голова Наталія Москаленко. – Адже окремим сільським радам зараз вижити важко. А разом ми – сила. Цим шляхом уже пройшла вся Європа, в Україні вже створено понад півтори сотні громад. Вони активно розвиваються, ремонтують дороги, реконструюють адміністративні приміщення, створюють робочі місця. Наша громада теж хотіла би бути на їх місці".

Наразі Ворожба та суміжні села працюють над об’єднанням в єдину громаду.

У Білопільському районі створюється Миколаївська об’єднана територіальна громада.

Наразі вже проведені громадські обговорення та прийняті рішення сесій територіальних громад про надання згоди на об’єднання від кожної ради делеговані представники до спільної робочої групи.

Як повідомив під час зустрічі з тимчасово виконуючим обов’язки голови облдержадміністрації Олександром Марченком селищний голова Миколаївки Іван Ігнатьєв, до складу громади входитимуть Миколаївська селищна рада та 7 сільських рад: Верхосульська, Марківська, Супрунівська, Луциківська, Бобрицька, Товстянська й Тучненська. Загальна площа об’єднаної територіальної громади – 457349 км2, кількість її мешканців складає 10624 осіб, у тому числі дітей: дошкільного віку – 538, шкільного віку – 1130.

Сьогодні голова Миколаївської селищної ради, як ініціатор об’єднання, має прийняти розпорядження про утворення спільної робочої групи й інформує про це облдержадміністрацію та обласну раду листом. Спільна робоча група розробляє проект рішення про добровільне об’єднання. Попереду в майбутньої громади громадське обговорення, сесії та звернення до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів в об’єднаній громаді.

За словами Олександра Марченка, облдержадміністрація та офіс реформ за бажанням громади будуть її супроводжувати і надавати консультативну та іншу допомогу до завершення процесу об’єднання.

7 серпня 2016

Керівник Сумського регіонального офісу реформ шукає "агентів змін"

Олександр Хоруженко, новопризначений керівник Сумського регіонального офісу реформ, почав активно пропагувати децентралізацію, розповідаючи про її "колосальні можливості". На прес-конференції він заявив, що підтримку в об’єданні громад українцям гарантують зарубіжні країни.

"Перед нами на навчанні у Києві виступали представники практично всіх донорів, які працюють в Україні, це уряди Швейцарії, Швеції, Фінляндії, Данії, Німеччини, Литви та Латвії.  Всі вони говорять про те, що готові працювати з громадами напряму. Уже зараз уряд Швеції першим 600 громадам в Україні буде фінансувати створення Центрів надання адміністративних послуг. Підтримуватиме громади й Уряд Данії.

Зарубіжні країни дивляться на наші історії успіху й готові долучатися до них".

"Від нас наразі потрібна лише ініціатива лідерів, так званих агентів змін, щоб впроваджувати децентралізаційну реформу в регіонах. Але дуже часто на місцях немає довіри. І, мабуть, найважча робота наша буде – цю атмосферу довіри збудувати. Зараз активно працюємо над цим спільно з обласною державною адміністрацією", — зазначив Олександр Хоруженко.

Головний реформіст області повідомив, що минулого тижня мав зустрічі з людьми в північних та південних регіонах, де процес об’єднання громад активізувався. Головним завданням він вбачає підтримати таке народне волевиявлення.

На Глухівщині буде створена Шалигинська громада

 

Усі сільські ради цієї громади на своїх сесіях уже прийняли рішення про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника  до спільної робочої групи. Головою Шалигинської селищної ради 3 серпня було прийнято розпорядження про утворення такої групи, що і стало початком процедури добровільного об’єднання територіальних громад.

Наразі робочою групою проводиться підготовка проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад.

Як повідомила заступник Глухівської райдержадміністрації Вікторія Сокол, до складу Шалигинської громади входять 9 населених пунктів, її площа складає 257,52 кв. км. Загальна кількість мешканців – 4048 осіб, у тому числі дітей: дошкільного віку – 141, шкільного віку – 355.

На території, яку охоплює громада, зареєстровано 69 суб’єктів господарювання, у тому числі 8 юридичних осіб та 61 фізична особа-підприємець. В галузевій структурі сільського господарства рослинництво становить 85,8 %, тваринництво – 14,2%.

Усі населені пункти громади забезпечені постійним транспортним сполученням з нинішнім районним центром – м. Глухів. Територією громади проходить 49,7 км автомобільних шляхів місцевого значення.

На Путивльщині об’єднуються 11 сільрад

 

11 сільських рад Путивльського району Сумської області виходять на створення об'єднаної територіальної громади вже в серпні.

Про це на своїй сторінці у фейсбуці написав керівник офісу реформ на Сумщині Олександр Хоруженко.

"Сам здивований енергією сільських голів. Політично вони між собою про все домовились. Ми допомагаємо тільки з логістикою та логікою оформлення документів. Молодці", - прокоментував Хоруженко.

Новостворена громада об’єднає 11 сільських рад: Князівську, Мазівську, Линівську, Новослобідську, Бунякинську, Бояро-Лежачівську, Манухівську, Юр’ївську, Червоноозерську, Зініську та Бобинську. У такий спосіб громада нараховуватиме понад 7 тисяч населення.

У Ямільському районі об’єдналися громади м. Дружба сіл Дорошівна та Чуйківка.

Про це на своїй сторінці у фейсбуці написав керівник офісу реформ на Сумщині Олександр Хоруженко.

"…стало відомо, що створена ще одна об'єднана територіальна громада - Дружбинська в межах нинішнього Ямпільського району Сумської області [м. Дружба, с. Дорошівка, с. Чуйківка]".

Куземин проголосував за об’єднання

Депутати Куземинської сільської ра́ди Охтирського району підтримали  ініціативу об’єднання у територіальну громаду з адміністративним центром у селищі Грунь

За таке рішення проголосувала Куземинська сільська рада.

Врахувавши результати громадських слухань, проведених напередодні, місцеві жителі дали згоду на добровільне об’єднання в громаду з центром у селищі Грунь. Відповідно до рішення сесії, Куземинська сільська рада делегувала свого представника до складу робочої групи  з формування громади.

У перспективі навколо селища Грунь хочуть об’єднатися 5 сільських рад: Гнилицька, Рибальська, Груньська, В’язівська та Куземинська. Наразі завершується процес прийняття відповідних рішень місцевими радами.

7 серпня 2016

Термін "об‘єднання" замість процесу використовується для означення форми

Не дуже приємний, але від того не менш важливий кейс по процесу створення об'єднаних громад в Сумській області.

На практиці під час людського сходу в одному з сел Середино-Будського району Сумської області стикнувся з так званими "реєстраторами" громад.

Класичний вже приклад маніпулювання людьми. Тільки в нашому випадку йдеться про "проголошення" незалежних громад, які типу потім "об'єднуються". Вчасно зупинена ініціатива, до речі. З таких банальностей і починається сепаратизм.

Хтось грамотно вкидає віруси в процес реформування там, де люди по своїй неграмотності можуть на це повестись.

Рекомендую уважно почитати проект "установчого договору" і "аналітичну записку".

Тому, потрібно бути всім уважним, такі речі виявляти і мені повідомляти:-))

Важливо розуміти, що місцеве самоврядування в Україні реалізується територіальними громадами.

Територіальною громадою є сукупність жителів, що проживають в одному чи багатьох поселеннях і які шляхом виборів формують органи місцевого самоврядування.

Після завершення процедури об‘єднання територіальних громад утворюється єдина територіальна громада, яка є суб‘єктом місцевого самоврядування, а не створюється "об‘єднання територіальних громад".

Наведена у них теза про невідповідність Конституції України добровільного об‘єднання територіальних громад є відвертою маніпуляцією.

Тут відбувається банальна підміна понять, а слово "об‘єднання" замість процесу використовується для означення форми.

7 серпня 2016

Якщо Бог за нас, хто проти нас?

Це відповідально. Можливо, навіть занадто. Але відступати далі нікуди. Позаду совок. Мрак. І глухий кут.
Сьогодні перед собою поставив задачі, які стають бойовими))) Не менше.

Задачі реформи децентралізації, які стоять зараз перед нами не унікальні; країни Європи проходили подібні трансформації, щоправда в не такі стислі терміни. І не з такою кількістю супутніх викликів.

Сьогодні місцевим елітам в Сумській області потрібно навчитися домовлятися… Довіри звичайно немає, це проблема нашого історичного досвіду, але я буду постійно говорити людям: спробуйте зробити, домовитись з областю, з міністерством, з інвесторами, самі з собою… Це складно, але від того набуті результати стануть цінитися набагато більше. З'явиться відповідальність.

Певною мірою ми зараз самі себе повинні створити заново як локальні громади. У цьому наша унікальність, глобальна привабливість і крутість.

Потрібно забути фабулу, що ми живемо між Сходом і Заходом.

Це територія, де Схід – поруч, і Захід – поруч. Північну

Слобожанщину, Сумщину як проект не ми відкривали, і вибачте – не нам його і закривати.

Але ми можемо перезаснувати громади коли нам треба і в тій іпостасі, в якій ми захочемо.

І сьогодні є унікальне "вікно можливостей", яким гріх не скористатися.

Конотоп, Королевець, Ромни, Путивль, Глинськ - історичні локації/бренди/ часто більш відомі у світі, ніж сам центр регіону - Суми.

Ми є інтегральною частиною історичної Європи, яка вихована на німецькому Магдебурзькому праві, на лицарському праві Золотої були.

Важливо знати, оцінювати і моделювати майбутній розвиток громад в Сумській області виходячи з історичних обставин, а не з того, що хтось орендує десь земельні паї, або чийсь кум тримає на дорозі пивний ларьок. А є і такі аргументи, на жаль.

Тому, процес об'єднання/перезаснування по суті громад ми спробуємо зробити в стислі терміни, але прозоро, на добровільних засадах, ну вже як стоїть така задача:-))

Якщо Бог за нас, хто проти нас?
Si Deo pro nobis, quis contra nos?

 

3 серпня 2016

Що таке децентралізація і навіщо вона всім нам?

Ми часто чуємо це довге і складне слово — децентралізація. Що це? Звідки віє вітер змін? Чим нам загрожує? Колись була колективізація, потім індустріалізація. Пам’ятають люди, що для українського села колективізація та індустріалізація нічого особливо доброго не принесли, тому ми й побоюємося новацій та перетворень. Чи на краще ці зміни та як це стосуватиметься мене, мого села? Давайте розбиратися.

Навіщо? 

Як було раніше? Як воно зараз? У селах погані дороги, в селах погане вуличне освітлення, у селах соціальні об’єкти потребують ремонту або відсутні. В клубі треба сидіти в шубі, бо холодно. Ви краще від нас знаєте. А чому так? Немає грошей, каже сільрада. Зверху не дають достатньо. Державна влада не дає місцевому самоврядуванню скільки потрібно для того, щоб місцеве самоврядування виконувало свою роботу як годиться. Всі гроші йдуть на зарплату працівникам сільради, а більше нема де взяти.

Може проблема в тому, що держава бідна? А як воно в інших державах, де села, як лялечки, – у Швейцарії чи Німеччині, у тій самі Польщі?

Виявляється, що в цих країнах держава набагато менше втручається в місцеві справи. У тамтешніх селах міцні традиції самоврядування, люди в громадах слідкують за тими, кого обрали, велика частина місцевих податків залишається в місцевих громадах і використовується розумно.

Якщо запитати громадян цих країн про владу, то вони згадають передусім не президента чи прем’єра, а свого найближчого голову місцевого органа самоврядування — скажімо, війта чи мера. Вони добре знають хто це, контролюють місцеву владу зі свого боку. Держава також контролює місцевих очільників, щоб вони дотримувалися законів. 

Наша держава теж обрала курс на сім’ю цивілізованих держав. Вона наважилася дати більше можливостей людям на місця. І прав, і ресурсів, щоб вистачало й на дороги, і на школу.

Децентралізація — це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування.

Так, щоб якомога більше повноважень мали ті органи, які ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найуспішніше.

Які країни порівняно нещодавно пройшли через подібну реформу?

Децентралізація — закономірна реформа, якщо країна обирає шлях прогресу. Польща, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія, скандинавські країни — усі вони пройшли через таку реформу, що дало поштовх економіці, соціальному розвитку цих країн, особливо їхніх сільських територій.

Навіщо об’єднувати громади? 

Чи наважиться держава передати повноваження, наприклад, із реєстрації нерухомості чи вирішення питань освіти та інших важливих питань маленькій сільраді, в якій голова і бухгалтер сидять на дотаціях, а з населення лише пенсіонери? 

Проста та переконлива мова цифр: До початку реформи у 92% (!) сільських громад проживало менше 3000 жителів, майже 11% сільських територіальних громад мали менше 500 жителів. Водночас у понад 50% сільських громад дотаційність складала понад 70%. 483 територіальні громади взагалі на 90% утримувалися за рахунок дотацій. 

Чи зможе така адміністративна одиниця розвивати підприємництво? Чи зможе населений пункт із обмеженими ресурсами та територією, недостатньою для соціального та економічного розвитку, забезпечити гідний рівень життя людей? Не зможе. 
Чи може бути успішною країна з бідними територіями? Навряд чи.

Держава передає ресурси та повноваження згори вниз, передає засоби вирішення проблем на той рівень, де проблеми виникають, але держава ставить одну умову — руку, що приймає повноваження та ресурси разом із відповідальністю, треба зміцнити. Декілька невеликих громад треба об’єднати у потужнішу громаду, базуючись на географічних, історичних, економічних принципах. Для планування таких об’єднавчих процесів обласні ради ухвалили перспективні плани розвитку. Цей процес не був безхмарним і легким, до цих планів можливі зміни, але суть залишається такою: щоб бути в змозі хазяйнувати на своїй землі самостійно, треба зміцнитися, об’єднуючись.

Коли почалася децентралізація в Україні? Як іде? Де ми є?

Революцією Гідності українці підтвердили, що вони європейці, що сповідують ті ж самі цінності демократії, народовладдя, що й громадяни європейських країн з гідним сучасної людини рівнем життя. Сказавши А, кажемо і Б — треба реформувати країну. Ще 2014 року було ухвалено базові нормативні документи, окреслено певне бачення реформи територіально-адміністративного устрою та місцевого самоврядування, що й створило передумови для реальних кроків децентралізації, свідками якої ми стали вже в наступного 2015 року.

Важливі нормативні засади

Так, ще 1 квітня 2014 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням ухвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Ухвалив він Концепцію не просто так — перед цим провідні експерти Ради Європи повністю підтвердили відповідність Концепції європейським принципам самоврядування та рекомендували її як основу для розробки подальшої нормативної бази.

Верховна Рада не відставала, і вже 17 червня 2014 року було прийнято Закон України "Про співробітництво територіальних громад" [саме про співпрацю, а не добровільне об’єднання, це різні закони — важливо їх розрізняти].

Спираючись на такі інституційні засади, як Позачергове послання Президента України, затверджену Кабміном також у 2014 році Стратегію сталого розвитку "Україна 2020", Коаліційну угоду, Програму діяльності Кабінету Міністрів України, Верховна Рада затвердила План законодавчого забезпечення реформ в Україні. Важливим етапом у створенні законодавчого підґрунтя для змін мало би бути прийняття змін до Конституції України в частині децентралізації.

Наразі не всі положення цього плану виконуються згідно затвердженого графіку, бо життя, як відомо, вносить свої корективи. Верховна Рада — колегіальний орган, а члени коаліції не завжди дотримуються коаліційних зобов’язань, проекти нормативних актів обговорюються, і деколи, після внесення всіх правок, можуть суперечити деяким положенням розроблених фахівцями концепцій. Починаються суперечки, процеси затягуються.

Зокрема, зміни до Конституції,не прийняті парламентом у другому читанні, що ускладнює прийняття багатьох законів, які дозволять остаточно закріпити нові повноваження за громадами, зокрема про територіально-адміністративний устрій, про префектів, про розпорядження земельними ресурсами, "Про місцеве самоврядування в Україні" тощо.

Але є ще один фактор — питання децентралізації політизувалося у зв’язку зі включенням цього питання до контексту Мінських угод, що є очевидною дипломатичною українською хитрістю. Бо, як зазначалося вище, децентралізація — це не збільшені повноваження регіонів, на радість сепаратистським рухам, як хочеться думати декому. Натомість децентралізація якраз — це збільшені повноваження громад, що є набагато меншими адміністративними суб’єктами. Сепаратисти виникають на рівні регіональних еліт, аж ніяк не на рівні громади, яка не виживе окремо економічно, політично тощо.

Фінансова децентралізація

Наприкінці переломного 2014 року було ухвалено два важливі закони:

• Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

• Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин". Ухвалення цього Закону дало можливість громадам навіть до об’єднання відчути переваги децентралізації, бо збільшилися можливості місцевих бюджетів. Власні ресурси місцевих бюджетів зросли майже втричі, загалом обсяг фінансових ресурсів збільшився майже на 15%, що в номінальних цифрах склало 34,1 млрд гривень. Зросли обсяги фінансування освіти [13%] та охорони здоров’я [12%].

Крім того, цього року Державний Фонд регіонального розвитку отримає 5,7 млрд грн із державного бюджету, що, серед іншого, включає 1 млрд грн на реалізацію проектів територіальних громад.

Тобто, це означає, що окрім бюджетних коштів, можна виграти державний грант під різні проекти, подавши на розгляд Державного Фонду регіонального розвитку відповідні проектні заявки. 

Об’єднання громад

Головною подією децентралізації 2015 року стало ухвалення 5 лютого 2015 р. Закону "Про добровільне об’єднання територіальних громад". Ухвалення Закону дало початок дуже важливому процесу укрупнення базових територіально-адміністративних одиниць в Україні, яких до реформи було надзвичайно багато, але ефективність діяльності органів влади там була низька. Ось прості цифри. До реформи в України існувало 11 520 територіальних громад: із них 458 міських, 783 селищних і 10 279 сільських. Після завершення об’єднавчого процесу заплановано створення приблизно 1500 потужних дієздатних громад.

Який прогрес?

На сьогодні ми маємо приблизно десяту частину від запланованої цифри — близько 800 громад створили 159 об’єднаних громад.

 

Детальну інформацію про об’єднані громади та карти громад можна знайти за посиланням.

Міфи

Міф №1. Чи не федералізація це часом? Ні. Успішні федеративні країни створювалися з окремих самостійних держав. Наприклад, Сполучені Штати, як пазл, склалися з окремих незалежних штатів. Україна завжди була унітарною країною, і штучно надавати якісь повноваження регіонам означає розхитувати країну. Повноваження передаються не на рівень регіонів, а на рівень об’єднаних громад. 

Міф №2. Децентралізація знищить села. Без грошей, без перспектив, без доріг, без молоді, без людей середнього віку, але з сільрадами, які жевріли на дотаціях до останнього живого пенсіонера — такими були "райдужні" перспективи сіл до реформи. Відтепер у громад набагато більше перспектив, можливостей довести до ладу власну інфраструктуру й населені пункти. 

Міф №3. Не буде сільради — не буде села. Там, де не сидітиме сільський голова, — сидітиме староста, котрий матиме досить багато повноважень та функцій, включно із видачею довідок.

Міф №4. Місцеві князьки творитимуть беззаконня. Контроль з боку самих людей, які обирають собі владу, та контроль з боку держави через інститут префектів, що наглядатимуть за законністю рішень місцевих органів влади створять систему балансів і противаг, як це працює скрізь у світі. Детальніше про інститут префектів в Україні можна дізнатися за посиланням.

Міф №5. Позакривають школи. Міністерство освіти та науки дало чіткі пояснення щодо концепції опірних шкіл, яка полягає в тому, що початкові школи однозначно будуть залишатися там, де є діти такого віку, а діти старшого віку (починаючи з 5 класу) ходитимуть в середні школи, які матимуть змогу забезпечити належний стандарт навчання з відповідною кількістю вчителів, шкільного обладнання і т.п. Детальніше про це можна дізнатися за посиланням.

В чому проблеми процесу децентралізації зараз?

У процесі реформи виникає декілька головних проблем, серед яких можна назвати:

• Непослідовність нормативного забезпечення. Не прийняті зміни до Конституції, що "підвішує" прийняття багатьох важливих нормативних актів.

• Нові кадри, нестача знань, брак відповідальності. До складу місцевого самоврядування прийшло багато активних, хороших людей, які є новачками у владі та потребують знань "з нуля". Та й для досвідчених представників самоврядування, які опинилися в нових умовах, навчання та консультативна допомога не будуть зайвими. Так, наприклад, потребують роз’яснення деякі юридичні питання, пов’язані з діяльністю нових об’єднаних громад. На щастя, таку консультативну і навчальну допомогу можна отримати з різних джерел. Певні роз’яснення, зразки документів можна знайти за посиланням.

• Також одним із чинників, які спричиняють затримки та неузгодженість дій, є складність, багатоплановість реформи. Концепція реформи вимагає узгоджених дій з боку різних секторів, різних міністерств та відомств — зокрема Міністерства освіти та науки, Міністерства соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я тощо. Наразі з’явилися позитивні зрушення в такій координації, але про справжню зваженість у роботі говорити однозначно передчасно.

Які подальші кроки у 2016 році?

Головний акцент уряд, разом із донорськими міжнародними організаціями, робить на підтримці об’єднаних громад. Мета — очевидна: зробити ці громади вдалою, яскравою вітриною реформи, щоб у всіх інших не виникало сумнівів щодо доцільності об’єднання.

Мінрегіоном також розроблено 7 законопроектів щодо передачі органам місцевого самоврядування права розпорядження земельними ділянками державної форми власності та розвитку ринку земель, і очевидно, що буде здійснено кроки в напрямку ухвалення хоча би частини з цих законопроектів. 

Ідеологія проекту змін направлена на передачу влади на місця. Для цього передбачається ліквідувати ОДА, РДА, створити виконкоми районних та обласних рад, а замість системи місцевих держадміністрацій впровадити префектів, головним завданням яких має стати забезпечення дотримання законності в роботі сильного та незалежного від центру самоврядування.

Сам перехід пропонується здійснити до 1 березня 2018 року, а для цього провестинові місцеві вибори у жовтні-2017, на яких обрати нові місцеву владу вже для нових повноважень.

Причому все це має лягти на іншу систему місцевих громад.

Замість великої кількості дрібних нинішніх громад, які включені в районні та міські ради обласного значення, пропонується повністю перейти на нову систему.

Сама передача повноважень виконкомам має відбутися до 1 березня 2018 року.

 

 

31 липня 2016

Початок реформи

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 10.04.2015 № 204-ОД "Про утворення робочої групи з підтримки та впровадження заходів з добровільного об’єднання територіальних громад Сумської області" [із змінами від 12.05.2015 № 146-ОД] створена відповідна робоча група. Відбулося 3 засідання вищевказаної робочої групи
[15, 26
травня та 04 червня 2015 року].

Сумською обласною радою 25.06.2015 схвалено перспективний план формування територій громад Сумської області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 1001-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Сумської області" затверджений відповідний документ [планується сформувати 49 спроможних об’єднаних територіальних громад].

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 14.08.2015 № 394-ОД в області утворено другу робочу групу зі сприяння добровільному об’єднанню територіальних громад згідно з перспективним планом формування територій громад Сумської області. Проведено 4 засідання цієї робочої групи [08.10.2015, 29.10.2015, 29.03.2016 та 22.04.2016]. 

 

На початку спробуємо розібратися з вигодами та перевагами, що виникають на шляху створення об'єднаних територіальних громад. 

Отже: 

Які вигоди отримають громади безпосередньо після об’єднання? 

• Бюджети об’єднаних громад переводяться на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, оскільки вони урівнюються в повноваженнях з містами обласного значення. Ці громади вже не залежатимуть ні від району, ні від міста, ні від області. Фінансування стане дворівневим, прямим: від держави — безпосередньо громаді. 

• У 2016 році з державного бюджету об’єднаним територіальним громадам на розвиток інфраструктури передбачено спеціальну субвенцію в розмірі 1 млрд. гривень. Щоб спростити процес отримання цих коштів для громад, Мінрегіон розробив та затвердив форму заявки, а раніше запропонував типову структуру плану соціально-економічного розвитку, необхідного для отримання субвенції. Ці кошти розподілилися між 159 об’єднаними громадами за чіткою формулою залежно від кількості сільського населення та площі громади. 

• Об’єднаним громадам передаються функції державно архітектурно-будівельної інспекції — важливі функції, пов’язані із введенням в експлуатацію об’єктів будівництва.

Як очікується, це значно спростить відповідні процедури, дасть стимул демографічному, економічному, інфраструктурному розвитку. 

• Найближчим часом очікується [але наразі ще остаточно не прийнято законодавчо], що громада розпоряджатиметься землями в нових межах: до Верховної Ради України подано законопроект №4355 від 31.03.2016. В ньому йдеться про передачу в управління об'єднаним територіальним громадам та громадам, які поки ще не об'єдналися, земель, що знаходяться у межах і поза межами населених пунктів, що забезпечить право громад на управління власними ресурсами. Його прийняття сприятиме зміцненню матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування, більш якісному і обґрунтованому плануванню розвитку територій. Важливо і те, що формування дохідної частини бюджету, що базується на сумах плати за землю, буде прозорим та зрозумілим. 

• Уже сьогодні при встановленні орендної плати за землю громада може переглянути ставку і привести її у відповідність до загальнодержавного рівня з вигодою для бюджету. 

• Якщо йдеться про приєднання сільських громад до міста з утворенням так званого муніципалітету, то очевидні переваги вже побудованої, готової міської інфраструктури та управлінських можливостей. Міським громадам це теж вигідно з причин, наведених вище. 

• У цей момент увага багатьох міжнародних донорських проектів прикута до об’єднаних громад. Їм запропоновано різну допомогу — від консультацій та навчання активу й посадовців до конкретних сум допомоги на різні проекти: центри надання адміністративних послуг, інфраструктурні проекти, енергозбереження тощо. В Україну з конкретними цілями допомогти об’єднаним територіальним громадам надійшло декілька десятків мільйонів євро, і цим гріх не скористатися просто зараз. 

Проаналізувавши ці переваги, зможемо знайти відповіді на часті питання щодо того, чому абсолютно "не смертельно" приєднувати бідні громади. Земля і люди — справжнє багатство, а якщо скористатися можливістю відбудови інфраструктури, то ситуація з бідністю та відсталістю може в найближчій перспективі змінитися, бо укрупнятися стратегічно вигідно.

Чому?

Відповідь проста: ті громади, що спромоглися заохотити до об’єднання більшу кількість територій та людей, що проживають на них, мають кращий бюджет, бо в ньому залишається 60 % податку на доходи фізичних осіб. Як правило, ті громади, що мають близько п’яти тисяч населення, уже не потребують дотацій. Але для того, щоб розвиватися, цього не достатньо, треба нарощувати потенціал і бути ще більшими.

Наступний аргумент. Один мільярд субвенцій на інфраструктуру [дороги, освітлення, газифікацію, транспортне сполучення та інше] розподіляться пропорційно залежно від площі та кількості населення, а не від економічної спроможності тих чи інших населених пунктів. 

 
І ще один штрих щодо приєднання бідних громад: це в Європі вже на їх етапі розвитку головна мета децентралізації — розбудова економічної спроможності. В Україні об’єднання громад створює поки що передумови для такого подальшого розвитку економіки, і цим базисом є розбудова інфраструктури, яка не можлива без землі, територій, населення. 

 

Які нові фінансові можливості громад об’єднаних і не тільки? 

З яких джерел формуються місцеві бюджети? Це, по-перше, трансферти (дотації, субвенції) з центру; по-друге, закріплені доходи зі ставкою, встановленою державою, передусім ПДФО; по-третє, місцеві податки, ставки яких встановлює місцева громада опосередковано через раду, яку вона обрала. 

Це тепер, але так було не завжди. 

З’явилися місцеві податки. 

Надзвичайно цікавою є історія фінансової децентралізації. До 2001 року, ще при Кучмі, регіони на 100 % залежали від Києва. Не маючи власних доходів, місцева влада змушена була нести великі видатки на освіту, медицину.

Бюджетний дефіцит перекривався за рахунок трансфертів з центру, за принципом лояльності до центральної влади. Але у 2001 році сталися суттєві, можна сказати революційні, зміни до Бюджетного кодексу, які були прийняті парламентом.

Отже, ручну схему розподілу бюджетних коштів було порушено, бо згідно з новим кодексом 50 % коштів розподілялися за спеціальною формулою.

Але все одно місцева влада не мала змоги встановлювати місцеві податки, які могли би залишати у себе на власні потреби. 

Тільки у 2015 році відбувся другий етап реформи міжбюджетних відносин. На місцях з’явилися: 

1] акциз із роздрібного продажу з регульованою ставкою від 2 до 5 %; 
2] податок на нерухомість від 2 % від мінімальної зарплати за метр квадратний, щоправда квартири до 60 кв. м та будинки до 120 кв. м. не обкладатимуться податком. У 2016 році верхня межа ставки податку підвищилася до 3 %; 
3] можливість регулювати ставку плати за землю. 

У сукупності це дало додатково близько 20 % місцевих бюджетів. Кілька років тому це був нуль. 

Щоправда, місцеві бюджети стали передавати на державний рівень 25 % єдиного податку, який раніше на 100 % зачислявся до місцевих бюджетів. Проте дохідна частина місцевих бюджетів суттєво зросла. 

Власні ресурси місцевих бюджетів зросли майже втричі, загалом обсяг фінансових ресурсів збільшився майже на 15 %, що в номінальних цифрах склало 34,1 млрд гривень. Зросли обсяги фінансування освіти [13 %] та охорони здоров’я [12 %]. 

Трансферти з центру стали більш ефективними. 

Раніше принципи бюджетного вирівнювання не стимулювали місцеву владу до економічного розвитку. До 2015 року уряд компенсував бюджетні розриви стовідсотково, тому у депресивних регіонів не було ніякої мотивації скорочувати витрати, бо все одно з Києва прийдуть гроші, яких не вистачає.

З іншого боку, у тих міст, яким вдавалося заробляти більше, ніж витрачати, надлишок забирали до центрального бюджету, а звідти він йшов на дотації "бідним" регіонам. 

"Хто кого годує" стало лейтмотивом для політичних спекуляцій, які не сприяли єдності країни. 

Відтепер трансфертна політика реалізується таким чином. Економісти порахували середню дохідну спроможність по країні. Хто не в змозі досягти цього середнього показника — отримує лише 80 % від бюджетного розриву, що стимулює їх працювати краще.

Ефективні ж регіони не віддають весь надлишок до центрального бюджету, а лише його половину, що є також стимулом для розвитку. Ця система є набагато більш економічно стимулюючою, ніж попередня, що дало свої результати, починаючи з 2015 року. 

Але на цьому шляху були і драматичні моменти. Здобутки без жертв неможливі.

У результаті реформи міжбюджетних відносин та податкової реформи доходи від загальнонаціональних податків знизилися, перед урядом постало питання посилення підтримки пенсійного фонду та соцстраху. Витрати, які постійно зростали, на оборону та на обслуговування зовнішніх боргів доповнюють картину. 

Тож уряд [зокрема Міністерство фінансів] намагався дати задніх хід реформі, подавши проект бюджету на 2016 рік, про який голова Верховної Ради Володимир Гройсман висловився так: "Я вважаю, що в проекті бюджету на наступний рік — не децентралізація, а руйнація децентралізації". 

Врешті-решт, децентралізацію відстояли, Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування запропонував бюджетному комітету доопрацювати закон про бюджет на 2016 рік з урахуванням вимог децентралізації. Проект закону було доопрацьовано і прийнято. 

У підсумку, бюджет-2016 — це стресовий бюджет для держави, хоча і дав нові шанси самоврядуванню. 

Що робити з цими знаннями простим жителям громад?

 

Зрозуміти, що у місцевих очільників уже не вийде у всіх проблемах звинувачувати Київ і суворо питати з них звіту за зароблені та витрачені бюджетні кошти. 

Які проблеми та перешкоди виникають?

Проблемою є неузгодженість та відставання галузевих міністерств від поточних темпів децентралізації та їх реагування на виклики, які постають перед новоствореними громадами. Часто громади просто не в змозі відповісти на питання своїх членів: що буде з медичним обслуговуванням, освітою, соціальною допомогою, бо не отримують від міністерств чіткого бачення, а тим більше алгоритмів, стандартів чи механізмів реалізації секторальних реформ. 

Наступна проблема, про яку часто згадують, — кадровий голод для нових виконкомів. Бо робота в них потребує більшого обсягу знать та досвіду.

Зараз і держава, і міжнародна донорська спільнота пропонують активістам, працівникам виконкомів колишніх сільрад та посадовцям органів місцевого самоврядування різноманітні курси, семінари та інші форми навчання, але все треба робити системно, швидко і "на вчора". 

Було і таке, що люди скаржилися на нечітко прописану процедуру реєстрації новоутворених громад. Спочатку законом переписувалося ліквідовувати старі ради.

Але знайшовся вихід. Дніпропетровська область першою розробила та подала до Києва пропозиції щодо удосконалення законодавчого поля в цьому питанні і наприкінці 2015 року процедуру реорганізації [а не ліквідації] було узгоджено.

Об’єднана громада ставала правонаступником попередніх, набувала права на активи та пасиви попередніх сільрад.

На Дніпропетровщині першими зареєстрували виконкоми рад, як юридичні особи, що покращило їх управлінсько-господарську спроможність. 

Іншою проблемою є те, що більшість закладів освіти, культури, охорони здоров’я, які громадам потрібно взяти на баланс, не мають оформлених належним чином установчих документів. 

Перспективи 

Місцеві бюджети зараз володіють ресурсною базою, яка була значно збільшена, і це стосується не лише об’єднаних громад.

Робиться все можливе, щоб нові можливості були максимально ефективно реалізовані.

У об’єднаних громад є низка преференцій і додаткових можливостей, якими важливо скористатися. 

Об’єднуючись, долаючи певні перешкоди на початку, громади, тим не менше, закладають важливі основи для свого економічного розвитку в перспективі, бо отримують територіальні, земельні, демографічні ресурси, мають змогу облаштувати інфраструктуру.